Здається майже нереальним сидіти навпроти Світлани Блінової в підвалі Львівської міської ради. Тут, у бетонному укритті, ми чекаємо новин про можливий ракетний удар. Сьогодні це найбезпечніше місце для інтерв’ю.
Світлана м’яко усміхається, коли говорить — зібрана, вдумлива, майже тендітна на вигляд. І все ж, коли вона починає розповідати свою історію, стає зрозуміло: перед нами саме той тип лідера, якого Україна породила у час війни — врівноважений, рішучий і тихо, але глибоко трансформаційний.
Razom уперше познайомився зі Світланою не на конференції і не на панельній дискусії — а через партнерство. У межах першої програми стажувань Impact UA internship program, створеної Razom спільно з Brave Generation, організація Світлани Cities4Cities прийняла стажера — Айдана Стретча, нещодавнього випускника Єльського університету, який спеціалізується на історії та журналістиці. Від самого початку Світлана вирізнялася.
Вона не просто розподіляла завдання. Вона взяла Айдана під своє крило. Залучила його до справжньої роботи з побудови міжнародних партнерств між муніципалітетами. А згодом пішла ще далі — запросила його до села своїх дідусів і бабусь неподалік Львова, щоб він міг на власні очі побачити життя української глибинки.
Бабуся приготувала картоплю, вирощену на власній землі. Дідусь, який не говорить англійською, просто сказав: «hello». Це була не показова гостинність. Це була довіра.
Цей досвід вплинув на журналістську роботу Айдана, яку він нині продовжує як незалежний журналіст у Києві, співпрацюючи з такими медіа, як The Kyiv Independent та CBS. Через його тексти американська аудиторія бачить українські муніципалітети не як абстракцію, а як реальні громади — ті, що відбудовуються, формують партнерства і беруть на себе лідерство.
Відданість Світлани справі справила на нас сильне враження. І ми продовжили стежити за її роботою.
Світлана народилася у 1991 році — саме тоді, коли Україна відновила свою незалежність. Її життя розгорталося паралельно з пошуком країною власного голосу та суб’єктності. Вона вивчала журналістику і право, але її справжня школа почалася під час літнього стажування у Львівській міській раді. Формально це мало бути чотири години роботи на день. Насправді ж вона залишалася там по чотирнадцять.
До повномасштабного вторгнення Світлана працювала над стратегіями розвитку муніципалітетів. 24 лютого 2022 року вона зібрала для родини тривожну валізу й одразу вирушила до міської ради з одним запитанням: «Чим я можу допомогти?»
Уже за кілька днів вона координувала роботу міжнародних журналістів. Невдовзі почала спрямовувати гуманітарну допомогу зі Львова до громад, які постраждали значно сильніше. Із цієї екстреної реакції поступово народилося щось значно триваліше.
Разом із Львівською міською радою, SALAR International (частиною Шведської асоціації місцевих органів влади та регіонів) та німецьким містом Зіндельфінген, Світлана долучилася до запуску ініціативи Cities4Cities. Сьогодні це потужна платформа, що з’єднує українські муніципалітети з партнерами в Європі та Сполучених Штатах.
Нині мережа охоплює майже 100 муніципалітетів у семи країнах ЄС та США.
Для Світлани угоди між містами-побратимами — це не формальність і не папери. Це передусім людські зв’язки.
«Міжнародна співпраця — це не магія», — каже вона. — «Це м’які навички».
Через Cities4Cities Academy її команда з шести людей навчає муніципалітети по всій Україні визначати власні пріоритети, знаходити партнерів зі спільними цілями та вибудовувати сталу, взаємовигідну співпрацю.
Але масштаб завдання величезний: в Україні понад 1400 муніципалітетів.
А потім настав момент, який міг змінити все. Минулого року Світлана отримала запрошення виступити на конференції International City/County Managers Association у Флориді — одному з найвпливовіших зібрань муніципальних лідерів у Сполучених Штатах. Реєстраційний внесок для неї скасували. Візу вона отримала лише за два дні до події. Але грошей на терміновий авіаквиток — майже 1000 доларів — у неї не було.
Для багатьох громадських лідерів в Україні саме тут можливості й закінчуються. Немає простого гранту на поїздку, на який можна податися в останній момент. Немає фонду швидкого реагування для таких ситуацій. Конференції проходять. Можливості минають. Зв’язки не виникають.
Оскільки ми вже співпрацювали зі Світланою в межах Impact UA — і бачили її лідерство на власні очі — Razom вирішив допомогти через програму Razom Sylnishi, що підтримує українських лідерів громадянського суспільства. За кілька днів квиток було придбано.
«Той квиток став відсутнім елементом пазлу», — каже Світлана.
Результат був миттєвим. Виступаючи перед американськими міськими менеджерами — у країні, де вона раніше ніколи публічно не говорила, мовою, яку почала вивчати лише після повномасштабного вторгнення — Світлана представила ідею партнерства з українськими муніципалітетами.
Коли вона завершила виступ, перед нею вишикувалася черга керівників міст, які хотіли з нею поговорити.
Сьогодні вона носить із собою цілу пачку візитівок від американських муніципальних посадовців, зацікавлених у створенні партнерств між містами. Ці розмови вже перетворюються на нові зв’язки — відкриваючи двері для українських громад, які шукають експертизу, співпрацю та довгострокову інтеграцію з американськими партнерами.
Квиток на літак за 1000 доларів профінансував не просто поїздку. Він відкрив доступ. Він прискорив залучення Сполучених Штатів.
Він змінив траєкторію виходу Cities4Cities на американський напрям. Саме так виглядає каталізуюча підтримка. І на цьому лідерство Світлани не закінчується.
Після професійного вигорання на попередній посаді у сфері політичних комунікацій Світлана одного літа поїхала жити до намету в селі своїх бабусі й дідуся. Побачивши, як воно занепадає, вона допомогла згуртувати місцевих жителів і разом із ними почала відроджувати громаду: залучила грантові кошти, сприяла ремонту доріг, створила молодіжний коворкінг і культурний простір, а також започаткувала регіональний туристичний бренд, який об’єднав лісові маршрути через кілька муніципалітетів.
Разом із чоловіком вони збудували в селі невеликий гостьовий будинок. Коли почалася війна, він пішов боронити Україну. Будинок Світлана завершила вже сама.
Сьогодні цей гостьовий дім входить до топ-10% помешкань Airbnb у світі. Світлана особисто спілкується з гостями і навіть пропонує формат «волонтерського туризму» — проживання в обмін на допомогу з благоустроєм громади.
«Цей дім — від мого серця», — каже вона.
На початку повномасштабного вторгнення Світлана ненадовго виїхала до Польщі — але швидко повернулася.
«Я не відчувала, що я зі своїми людьми», — каже вона. Пізніше вона свідомо вирішила народити другу дитину вже під час війни. «Ми будемо відбудовувати Україну також разом із дітьми».
У тиші укриття під Львівською міською радою стає зрозуміло: лідерство, подібне до лідерства Світлани, не шукає уваги. Воно створює системи. Воно посилює громади. Воно вчить англійську ночами, щоб Україна могла говорити зі світом.
Razom не створив Світлану Блінову. Її створила Україна. Але іноді різниця між втраченою можливістю та тією, що змінює все, полягає в одному — здатності діяти швидко, прибрати одну перешкоду саме в той момент, коли це найбільше потрібно. Один квиток на літак. Один відсутній елемент пазлу. І хвиля змін продовжує поширюватися.
Коли лідери на кшталт Світлани отримують довіру, гнучку та своєчасну підтримку, їхній вплив зростає набагато ширше, ніж межі однієї конференції, одного партнерства чи одного моменту.
Він розходиться хвилями — з’єднуючи міста, зміцнюючи громади та вплітаючи Україну в глобальну мережу солідарності, яка допоможе формувати її відновлення на багато років уперед.
Якщо ви вірите в таких лідерів, як Світлана — прагматичних, сміливих і глибоко вкорінених у своїх громадах — ми запрошуємо вас підтримати їх.
Ваша підтримка дозволяє Razom і надалі надавати гнучку допомогу швидкого реагування, яка перетворює вирішальні моменти на тривалий вплив для України.