Теплого травневого дня мальовничий берег озера в Одесі, усіяний наметами, лунав дитячим сміхом і грою. На березі, неподалік від свого табору, шеренга юних вікінгів із непохитною єдністю промовила свою присягу:
«Браття, пора нам ставати, пластових ідей няти. Слава Україні!»
Яскраві відзначки на їхніх одностроях — кожна здобута завдяки успішному виконанню непростого завдання чи випробування — виблискували на сонці, поки діти тримали біля себе уявні щити вікінгів.
Так, сьогодні вони були вікінгами.
Не сиротами чи дітьми, які втратили дім. Не біженцями, змушеними покинути рідне місто. Не дітьми батьків, які воюють на передовій. Не дітьми війни.
Просто вікінгами у прекрасному, безтурботному світі дитячої уяви.
А передусім — просто дітьми.
Саме до такого повернення до дитячої безтурботності й створення простору для вільного розвитку прагне Пласт — українська скаутська організація. Уже понад століття Пласт допомагає молоді формувати характер, розвивати лідерські якості та будувати міцну спільноту через мандрівки, служіння й командну роботу. У сучасній Україні, де чимало дітей зростали під тінню війни, ці цінності набувають нового змісту, відкриваючи для них реальність, сповнену нових можливостей.
Пласт, як і вся Україна, загартувався у боротьбі, випробуваннях і, здавалося б, нездоланних перешкодах. Заснована у 1912 році в Західній Україні, організація пережила дві світові війни, а також окупацію Польщею, Німеччиною та Росією, кожна з яких забороняла або суттєво обмежувала діяльність Пласту.
1. Пластовий табір у селі Солочин (Закарпатська область), 1934 рік. Архів проєкту «Локальна історія». 2. Пластова група в селі Брюховичі Львівського повіту Львівського воєводства, 1920-ті роки. Особистий архів Дарії Корчак. 3. Пластунки, 1930-ті роки. Архів проєкту «Локальна історія». 4. Пластовий табір для хлопців у Старяві поблизу Хирова, що тривав з 28 червня до 24 липня 1939 року. Особистий архів Лукії Лукомської.
Теоретично Пласт, як і вся Україна, не мав би вистояти. Війна за війною, режим за режимом — усе, що спіткало землю, на якій постав Пласт, намагалося загасити полум’я української культури й поступу, яке він прагнув підтримувати. Усе це мало перетворити і Пласт, і Україну лише на далекий спомин.
І тепер повномасштабне вторгнення Росії знову оживило найтрагічніші сторінки минулого, змусивши Пласт вкотре боротися за своє існування та своє ім’я. Та за свою більш ніж столітню історію Пласт неодноразово доводив: як і Україну, його не так легко зламати.
Від початку повномасштабного вторгнення до Одеси переїхали понад 25 тисяч дітей, які були змушені покинути свої домівки. У поєднанні з нестачею молодіжних програм і стабільних просторів для спілкування це значно обмежує можливості багатьох дітей для особистісного розвитку, формування лідерських навичок та налагодження соціальних зв’язків. Саме для того, щоб допомогти подолати цю проблему, цього року Razom об’єднав зусилля з Пластом.
Втім, виклики, з якими стикаються діти в Одесі, не обмежуються лише вимушеним переселенням. Повітряні тривоги залишаються невід’ємною частиною повсякденного життя, а молодіжні заходи й досі можуть будь-якої миті перерватися через загрозу обстрілів. Пластова виховниця Поліна згадує випадок, коли над табором пролетів російський дрон-камікадзе типу Shahed, змусивши всіх терміново спуститися в укриття.
«Це було дуже страшно… Але потім ми мусили повернутися й просто продовжити. У країні, де немає війни, про таке навіть не доводиться думати», — розповіла Поліна.
Подібні думки й тривоги супроводжують українських дітей та молодь у повсякденному житті. Саме тому такі організації, як Пласт, сьогодні мають особливе значення, створюючи для них простір для розвитку, підтримки й відчуття нормального дитинства.
«Сьогодні в Україні немає нічого “звичайного” в тому, щоб бути молодою людиною, — каже Настя Раб, директорка з розвитку Razom. — Навіть літній табір відбувається на тлі повномасштабної війни. Але саме тому такі досвіди стають ще важливішими. Вони дають молодим людям спільноту, відчуття мети, лідерські навички та надію на майбутнє».
Попри всі ці виклики, цієї весни одеський осередок Пласту провів уже п’ятий великий молодіжний захід від початку року — «Весняний фестиваль». Він об’єднав дітей з усієї Одеської області та інших куточків України на вихідні, сповнені таборування, ігор, випробувань і нових знайомств. Команда Razom долучилася до фестивалю, щоб побачити все на власні очі та поспілкуватися з учасниками й виховниками про те, що для них означає Пласт і чому вони вважають його важливим у формуванні майбутнього України.
Минулого року Razom став партнером одеського осередку Пласту, щоб забезпечити підтримку молодіжних програм протягом усього року. Завдяки наданню наметів, мотузок, матеріалів для творчості та навчальних ресурсів Razom допоміг втілити в життя ідеї та задуми Пласту щодо розвитку дітей у своїй громаді.
Учасники фестивалю проходили різноманітні майстер-класи, навчальні станції та ігри, де опановували скаутські й туристичні навички: вчилися в’язати вузли, правильно пакувати наплічник, встановлювати намети та орієнтуватися за картою. Усі необхідні матеріали для цих занять були надані Razom.
Їхні досягнення відображаються у відзначках, які вони здобувають, і кожна з них має свою історію. Більшість дітей уже встигли отримати кілька відзначок, беручи участь у різних пластових програмах протягом року, зокрема й відзначку за навички надання домедичної допомоги.
Окрім практичних навичок, учасники та виховники наголошували на ще одній важливій ролі Пласту — створенні середовища, у якому природно розвиваються українська мова, культура та спільнота. Пласт є україномовною організацією, тож усі заходи й активності проводяться українською мовою. Для дітей, які не розмовляють українською вдома або щодня часто стикаються з російською, це простір, де українська мова й культура є нормою, а не винятком.
«Дитина має бути занурена в україномовне середовище, у культуру та досвід, де російська не проникає в цей простір», — каже Коротаєва.
Для частини учасників Пласт стає можливістю наново відкрити для себе українську культуру й опинитися в середовищі, де цей досвід можна розділити з іншими.
«Їм потрібна спільнота. Їм хочеться мати більше друзів, які поділяють їхні цінності — українські цінності, які розмовляють українською. Можливо, у школі чи поруч із домом у них цього немає», — каже Поліна.
Пласт інвестує не лише в розвиток дітей-учасників, а й у підготовку виховників і юнацьких провідників. Як простір для становлення молодих людей, Пласт допомагає старшим учасникам увійти в доросле життя з лідерським мисленням, практичними навичками та готовністю брати на себе відповідальність.
«Це також багато дає й мені. Я здобуваю досвід лідерства — можливість, яку не так часто маю в повсякденному житті», — каже одна з пластових виховниць.
Найголовніше ж, за словами учасників і виховників, Пласт дарує людям стосунки та дружбу, які залишаються на все життя. Це не просто табір, куди дітей привозять вранці, а ввечері забирають додому. Це спільнота, частиною якої людина залишається назавжди, зазначає Коротаєва.
«Для мене Пласт став невід’ємною частиною життя», — каже юна учасниця.
Пласт — це насамперед інвестиція в стійке майбутнє України. Водночас зв’язок Razom із Пластом має значно глибше коріння. Чимало членів команди Razom у дитинстві та юності були пластунами або виховниками й саме своєму досвіду в Пласті завдячують любов’ю до України та прагненням працювати заради неї.
Дора Хом’як — третя ліворуч під час пластового конкурсу з історії та ораторського мистецтва.
Дора Хом’як вітається лівою рукою з пластовою виховницею.
Дора Хом’як, генеральна директорка Razom, розпочала свій шлях у Пласті ще в дитинстві, відвідуючи табори пластового осередку у Вашингтоні. Згодом вона сама стала пластовою виховницею, де навчилася планувати й проводити табори для понад десятка дітей, які були лише на кілька років молодші за неї.
«Я покладаюся на весь цей досвід упродовж своєї кар’єри, — каже Хом’як. — Співпрацювати. Адаптуватися до обставин. Коли можеш — бачити світлий бік життя. Поважати природу».
Настя Раб переїхала з України до США ще дитиною. Саме в Пласті вона знайшла українську спільноту, яка допомогла їй зберегти тісний зв’язок зі своїм корінням.
«Пласт багато в чому сформував мене як особистість. Усвідомлення того, що сьогоднішні пластуни знаходять тут ту саму дружбу, ті самі цінності й відчуття відповідальності, які колись знайшла я, викликає в мене особливу гордість за наше партнерство», — каже Раб.
Уляна Білаш, директорка з питань персоналу та культури Razom, походить із родини з глибокими пластовими традиціями. Її батьки познайомилися на пластовому таборі й передали цей досвід доньці, яка згодом сама брала участь у таборах Пласту в США, Канаді, Іспанії, Бельгії, Німеччині та Україні — як учасниця, так і виховниця.
У 2022 році, коли через повномасштабне вторгнення літні табори Пласту в Україні були змушені призупинити роботу, Білаш долучилася як волонтерка до пластового табору в Іспанії, де перебували українські діти-біженці. Це стало для неї ще однією можливістю підтримати нове покоління. Сьогодні, коли Пласт знову працює в Україні, вона докладає зусиль, щоб діти й надалі мали ті самі можливості, які колись мала вона як пластунка.
«Зараз ми щасливі, що табори Пласту в Україні продовжують працювати, але нам часто бракує ресурсів для їхнього проведення, — каже Білаш. — Підтримуючи пластові табори, ми можемо допомогти українським дітям здобути навички, які допоможуть їм стати лідерами успішної й демократичної України».
Пластові учасники з України відтворюють свою версію Маріупольського театру під час пластового табору в Іспанії, 2022 рік.
Координаторка з громадської взаємодії адвокаційного напряму Razom Дарина Лесняк, також випускниця Пласту, започаткувала власну пластову групу в Шанхаї як спосіб ділитися й продовжувати власну українську історію, де б вона не перебувала.
«З Пластом ти завжди носиш із собою частинку України», — каже Лесняк.
Багата історія Пласту та його діяльність значною мірою привели багатьох членів команди Razom туди, де вони перебувають сьогодні. Водночас вплив Пласту виходить далеко за межі звичайних сфер українського суспільства. Пластуни брали активну участь у світових війнах, були серед активних учасників Революції Гідності 2014 року, а сьогодні багато з них служать на передовій, захищаючи Україну від російської агресії.
Присутність пластунів у лавах Збройних сил України створює складну реальність. Значні ресурси, час і зусилля спрямовуються на підтримку нинішніх і колишніх пластунів у війську, що є надзвичайно важливим пріоритетом. Водночас це створює виклики для фінансування та забезпечення стабільної роботи базових молодіжних програм, які підтримують Пласт і готують нове покоління, зазначає Раб.
Майбутнє Пласту в Одесі виглядає як перспектива зростання. Наразі програма працює на повну потужність, а в черзі на участь — понад 100 дітей. Водночас ресурсів для охоплення такої кількості охочих недостатньо; наявні можливості не відповідають рівню попиту, зазначає Коротаєва.
«Ми майже щодня отримуємо запити від батьків, — каже Коротаєва. — Я постійно пишу й повторюю всюди, що наша мрія — щоб кожен, хто хоче долучитися, міг це зробити. Кожна дитина, особливо тут, в Одесі».
У перспективі одеський Пласт планує розширити інвентар, підготувати більше виховників і зрештою відкрити власний офіс, щоб охопити ще більше громад у регіоні. Організатори Пласту наголошують на важливій ролі донорів і зовнішньої підтримки, без яких реалізація цих планів буде неможливою.
«Завдяки цим грантам протягом останніх семи місяців ми значно виросли та зробили наші заходи масштабнішими й якіснішими. Без цієї підтримки ми б не змогли цього досягти», — каже Коротаєва.
«Одна з речей, які найбільше тішать мене у складні дні, — це усвідомлення того, що люди в інших країнах нас підтримують».
Щороку Пласт функціонує як спільнота знань, розвитку навичок, близьких стосунків і українських цінностей.
Незалежно від того, чи це дитина-біженець в Іспанії, іммігрант у США, чи молодий «вікінг» на березі озера в Одесі, кожен пластун стає частиною його великої історії — досвіду, який вони, ймовірно, не забудуть ніколи.
«Для багатьох людей Пласт — це одна велика пригода», — каже учасник Ігор.
«Це щось, чим ти маєш просто насолоджуватися».
Пласт в Одесі — це лише один із важливих проєктів, які ми змогли підтримати цього року завдяки щедрості нашої спільноти.
Але наша робота на цьому не зупиняється.
Війна намагається вкрасти їхнє дитинство, але ви можете допомогти нам повернути його.
Ставши частиною цієї важливої місії, ваша пожертва на нашу дитячу кампанію допомагає українським дітям повернути радість, стійкість і надію — даруючи їм безпечні простори, де вони можуть навчатися, розвиватися і просто бути дітьми.
