Для багатьох українських військових повернення з фронту стає початком нового етапу — відновлення, повернення до цивільного життя та пошуку нових опор.
Тренувальна зала в гаражі на Подолі — це окремий мікросвіт у центрі Києва. Тут звучать блюз і рок, а стіни з нефарбованої цегли вкриті прапорами та шевронами військових підрозділів. Сюди приходять ветерани й ветеранки, щоб тренуватися, опановувати боротьбу та проводити час серед людей, з якими не потрібно довго пояснювати власний досвід.
На матах панують азарт, жарти й відчуття команди. Тут можна зосередитися на русі, перевірити свої сили, підтримати інших і просто побути собою. Кожна людина повертається з війни з власною історією, потребами та темпом відновлення. Для когось важливо знову відчути впевненість у власному тілі, для когось — знайти спільноту, нову роль або простір, у якому можна планувати майбутнє.
Адаптивний спорт — це спортивні заняття, пристосовані до індивідуальних можливостей і потреб людини. Він може бути важливим складником фізичного відновлення, психологічної підтримки та соціальної взаємодії для ветеранів і ветеранок, особливо для людей з пораненнями або інвалідністю.
з 2025 року Разом підтримує проєкти, спрямовані на відновлення ветеранів і ветеранок через спорт, навчання і підвищення кваліфікації тренерів і інструкторів з адаптивного спорту, підтримку ветеранських лідерських програм і розвиток спільнот. Цього літа ми побували на заходах двох таких проєктів і побачили, як учасники не лише відкривають для себе нові можливості через спорт, а й передають свій досвід іншим, створюють безпечні простори та об’єднують навколо себе спільноти.
Новий етап
«Велика шана тим, хто зараз на передовій, і велика шана тим, хто повертається, — говорить Наталя, менеджерка проєкту “Нове покликання — професія для життя”. — Повернення до цивільного життя може бути непростим, тому ветеранам важливо відчувати підтримку суспільства».
Особливо відчутною потреба в такій підтримці є у невеликих громадах, де часто бракує доступної інфраструктури, фахівців і просторів для спілкування та спільної діяльності. Після повернення кожна людина проходить власний шлях адаптації. Коли необхідної допомоги поруч немає, переживання можуть залишатися без належної уваги, а людина — наодинці зі своїми труднощами.
Учасник проєкту Артем добре пам’ятає власний досвід після демобілізації:
«Були певні ментальні процеси, які мені не дуже подобалися».
Одного разу друг запросив Артема на тренування з джіу-джитсу. Спорт поступово став для нього важливою опорою:
«Це дало мені вектор руху: куди спрямовувати емоції, як розвантажуватися психологічно».
Майже десять років потому Артем залишається частиною спільноти джіу-джитсу. Власний досвід допоміг йому зрозуміти, наскільки важливими можуть бути рух, підтримка команди та відчуття належності до спільноти.
Інший учасник проєкту, ветеран Артем П., після поранення та двох ампутацій пройшов тривале лікування й відновлення.
«Я довгий час був без свідомості, майже два місяці постійно перебував під дією препаратів після операцій. Коли після цього повертаєшся до звичного життя, важко знову знайти своє місце», — розповідає він.
Важливою підтримкою для Артема залишалася його родина — дружина та донька. Згодом він долучився до проєкту з адаптивної стрільби з лука. Тренування допомогли йому краще пізнати можливості свого тіла, повернути відчуття впевненості та побачити нові цілі:
«Дуже важлива саме переоцінка: коли дивишся на себе не як на безпомічну людину, а відчуваєш, що ще багато чого можеш зробити».
Для Артема адаптивний спорт став не лише частиною фізичного відновлення, а й простором, у якому можна випробовувати власні сили, рухатися вперед і знову відчувати себе активним учасником життя.
Як працює адаптивний спорт?
Олег, головний тренер проєкту «Нове покликання — професія для життя», пояснює, що спорт розвиває відчуття тіла у просторі та допомагає навчитися його контролювати, а також розвиває відчуття балансу.
«Перші кілька місяців на тренуваннях ми вчимося правильно падати, щоб не травмуватися. Для людей з інвалідністю це навичка, яка може суттєво допомогти в побуті».
Здатність безпечно впасти, втримати рівновагу чи краще відчувати своє тіло здається дрібницею — поки одного дня не доводиться вчитися цього знову.
Робота з ментальним здоров’ям та ПТСР
Війна залишає після себе не тільки фізичні травми. Повернувшись додому, багато ветеранів стикаються з психологічними наслідками війни: посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), тривожністю, дратівливістю або відчуттям ізоляції. Спорт допомагає знайти безпечний спосіб працювати з цими станами.
Олег, який переважно викладає бразильське джіу-джитсу, деталізує механіку процесу: «У спорті ми перенаправляємо агресію людини з ПТСР у контрольоване русло. Ми знаємо, що це насильство несправжнє, воно може в будь-який момент припинитися, хоча на гормональному рівні ситуація сприймається як справжня. Коли спаринг закінчується, мозок отримує сигнал: я вижив. Виділяється дофамін, і стан людини покращується».
Таким чином адаптивний спорт працює комплексно — і з тілом, і з психікою. Проєктна менеджерка Наталя розповідає, як насправді важливо пропонувати різні шляхи під час реабілітації:
- Спорт після терапії: Є хлопці, які спершу починають працювати з психологом, а потім пробують спорт.
- Терапія після спорту: А є такі, яким навпаки потрібно спершу скинути напругу на тренуванні, і тільки тоді вони стають готові до роботи з психологом.
Відновлення сили духу
Адаптивний спорт не лише сприяє реабілітації, а й дає ветеранам можливості розвинути спортивну або тренерську кар’єру після демобілізації. З порівняно невеликим досвідом тренувань у 2–3 роки наші ветерани-спортсмени вже виходять на змагання та здобувають призові місця.
Наталя згадує: «У нас був хлопець з двома високими ампутаціями ніг, він тренувався всього рік та привіз додому золото».
Українці показують високі результати на світових змаганнях. На Всесвітньому чемпіонаті з джіу-джитсу в Абу-Дабі у 2025 році українська збірна виборола друге місце за командним заліком і третє — за національним.
Тренер Олег мріє про перше місце для нашої збірної та активно працює над цим:
«До цього в джіу домінували бразильці, вони звикли, що їх всі поважають. Ми в 2024-му ввірвалися, всі тоді були в шоці. В 2025-му ми виступили ще краще. Хочеться це розвивати, показати всьому світові, що ми сильні».
Привабливість адаптивного джіу-джитсу полягає ще й у тому, що цей спорт дає навички, які приводять параспортсменів до перемоги над сильнішими суперниками. Деякі підопічні Олега, які мають інвалідність, прагнуть виступати у звичайній категорії на змаганнях.
«Дійсно, у цьому спорті ти можеш перетворити свою інвалідність на свою фішку. Коли суперник стикається з цим уперше, він просто не знає, як діяти», — додає Олег.
Джіу-джитсу як «шахи»
Андрій, учасник проєкту «Спортивні амбасадори», досвідчений тренер з джіу-джитсу та оборонець Донецького аеропорту у 2014 році, називає цей спорт “шахами”: бій — це сутичка двох інтелектів, де супротивники вирішують складні задачі під тиском. Він пояснює, що цей вид спорту побудований не на фізичній перевазі, а на логіці, тактиці та вмінні використовувати силу суперника проти нього самого. Тому в джіу-джитсу слабший може перемогти сильнішого.
Українцям добре знайоме відчуття, коли перед тобою набагато могульніший суперник. У російській загарбницькій війні наші воїни знаходять у собі сили прийняти нерівний бій і шукають нестандартні рішення, щоб здобути перемогу. Для багатьох ветеранів адаптивне джіу-джитсу стає безпечним середовищем, де вони можуть пережити знайомі емоції війни, але вже без смертельної небезпеки — і відчути, що здатні контролювати ситуацію.
Від спортсменів — до лідерів громад
Тренування дають можливість ветеранам розділити їхній досвід з іншими побратимами як у боротьбі, так і поза нею. Для ветерана Артема тренувальна зала — це також простір, де можна зустрітися, відпочити й поговорити з рівними собі:
«Тут ті самі люди, з якими ми стояли в черзі до військкомату».
Артем мріє повернутися в рідне місто Умань, започаткувати там спільноту джіу-джитсу та об’єднувати навколо неї ветеранів.
Проєкти з адаптивного спорту, які підтримує фонд Razom, націлені саме на те, щоб дати активним ветеранам і ветеранкам інструменти для втілення мрії про створення і розвиток локальних осередків, розвивати ветеранські спільноти і можливості:
- «Нове покликання — професія для життя» (реалізований благодійною організацією «ТМС-Боремось за Україну») — допомагає ветеранам здобути нову професію тренера з адаптивного спорту. Учасники навчалися тренерській роботі, реабілітаційним методикам, психологічній стійкості та розвитку підприємницьких навичок, отримали сертифікати та підтримку у вступі до НУФВСУ.
«Спортивні амбасадори 3.0» (реалізований благодійною організацією «СтратКом ЮА») — проєкт, спрямований на формування ветеранського лідерства в громадах через адаптивний спорт. Протягом 5 місяців учасники проходили навчання з лідерства, комунікацій, грант-менеджменту та розвитку локальних ініціатив. В офлайн-інтенсиві взяли участь 30 фіналістів з 20 громад. Щонайменше семеро з них реалізацію власних проєктів з розвитку адаптивного спорту в громадах.
Випускники цих проєктів поширюватимуть здобуті знання та досвід, охоплюючи сотні людей. Один підготовлений тренер зможе роками працювати з ветеранами, а один спортивний осередок — змінити життя цілої громади. Ветеран, який знову повірив у власні сили, нерідко сам починає допомагати десяткам інших пройти шлях відновлення. Так, крок за кроком, відновлюється не лише здоров’я окремих людей — формується сильна, згуртована Україна.
Автор: Марія Кричевська