Razom відкриває доступ до методичного посібника для інструкторів із тактичної медицини

Published: 2 Листопада, 2026

В умовах сучасної війни в Україні надання допомоги пораненим стає дедалі складнішим. Постійна загроза обстрілів і застосування дронів суттєво ускладнює евакуацію, а час очікування медичної допомоги може вимірюватися не годинами, а днями. Саме тому якісна підготовка з тактичної медицини та здатність передавати ці знання іншим мають критичне значення для збереження життів.

За кожним правильно накладеним турнікетом, кожним своєчасним рішенням і кожною врятованою людиною стоять не лише практичні навички, а й робота інструкторів, які навчають інших діяти в критичних ситуаціях.

Щоб підтримати якісну та системну підготовку інструкторів, Razom розробив методичний посібник для викладачів тактичної медицини.

Посібник покликаний допомогти інструкторам ефективніше організовувати навчальний процес, передавати практичні знання та вдосконалювати методику викладання. Адже важливо не лише володіти навичками надання допомоги, а й уміти якісно навчити їх інших.

Навчальні матеріали у відкритому доступі

Наразі Razom підготував 1 000 друкованих примірників методичного посібника. Для забезпечення ширшого доступу до навчальних ресурсів також доступна електронна версія посібника у форматі PDF.

Крім того, команда розробила комплект презентацій до посібника, які можна використовувати під час підготовки та проведення навчальних занять.

Завантажити матеріали:

Як отримати друкований примірник?

Для інструкторів та навчальних організацій, які бажають використовувати посібник у роботі, передбачена можливість отримання друкованого примірника.

Для цього необхідно:

Завантажити та заповнити форму запиту на отримання друкованого посібника.
Надіслати заповнену форму на електронну адресу zapyt@razomforukraine.org.
Очікувати відповіді щодо можливості отримання друкованого примірника.

Знання, які допомагають рятувати життя

Розвиток інструкторської спільноти та доступ до якісних методичних матеріалів — важливі складові вдосконалення системи підготовки з тактичної медицини в Україні.

Поширюючи ці матеріали, Razom прагне підтримати інструкторів, які щодня передають життєво необхідні знання, та сприяти підвищенню якості навчання.

Адже кожен добре підготовлений інструктор — це більше людей, здатних надати допомогу тоді, коли від їхніх дій залежить життя.

«Між хвилинами і вічністю»: як працює стабілізаційний пункт на війні

Published: 9 Липня, 2026

Наша команда побувала на стабілізаційному пункті неподалік лінії фронту — менш ніж за 20 кілометрів від зони активних бойових дій. Саме сюди після евакуації доставляють поранених, а медики працюють у реальності, де між життям і смертю часто залишається лише кілька хвилин. Ми говорили з хірургом, анестезіологом та командою, яка щодня працює в цих умовах, про те, як виглядає стабілізаційний пункт зсередини, чому головною проблемою війни залишається час, як телемедицина рятує життя прямо під обстрілами та що насправді означає фраза “золота година” на сучасному фронті.

Час, якого немає: евакуація і межі медицини

Стабілізаційний пункт на війні – це не лікарня у звичному розумінні й не просто проміжна ланка між полем бою та госпіталем. Це місце, де медицина працює в умовах, коли час уже втрачено або майже втрачено, а рішення потрібно ухвалювати швидше, ніж дозволяє нормальна людська психіка. Саме тут поранений, якого вдалося евакуювати з позицій, вперше потрапляє в руки команди, здатної не лише зупинити критичну кровотечу чи знеболити, а й стабілізувати його настільки, щоб він пережив наступний етап – транспортування, операцію, госпіталь, реабілітацію.

Анестезіолог Дмитро, який працює на стабілізаційному пункті, говорить про свою роботу без романтизації. У його словах немає пафосу, хоча сама реальність, яку він описує, сильніша за будь-який пафос. Найбільше його болить не складність поранень і не виснаження команди, а те, що іноді пораненого неможливо вчасно забрати з поля бою. “Найбільше, що мене засмучує, – це неможливість вчасно евакуювати пораненого з поля бою”, – пояснює він. “Ми знаємо, що людина поранена, ми готові, умови для надання допомоги є, але пацієнта з поля бою іноді евакуювати або дуже довго, або взагалі не вдається”.

У військовій медицині часто говорять про “золоту годину” – критичний проміжок часу після поранення, коли шанс врятувати життя найбільший. Але на цій війні, особливо на окремих ділянках фронту, ця формула не завжди працює. Лікар формулює це майже гірко: “Як там кажуть – золота година, а в нас золотий тиждень”. Бували випадки, коли поранені залишались на позиціях надто довго, а медики могли підтримувати їх лише дистанційно: скидати антибіотики дронами, консультувати, що вводити, як розводити препарати, що робити до моменту евакуації.

Саме тут проявляється одна з ключових реальностей сучасної фронтової медицини: проблема не завжди в тому, що немає фахівців, ліків чи навичок. Дуже часто проблема в тому, що між пораненим і лікарем лежить поле бою – з дронами, артилерією, зруйнованими дорогами, погодою, відсутністю безпечного маршруту й постійним ризиком для евакуаційних груп. Тому стабілізаційний пункт працює не лише з тілом пораненого, а й з наслідками затримки, яку медицина не контролює.

У таких умовах телемедицина перестає бути модерним словом із презентацій і стає практичним інструментом виживання. Лікарі консультують бойових медиків і бійців через зв’язок, іноді фактично керуючи наданням допомоги в реальному часі. “Ми дзвонили, казали, що робити: як перев’язувати, що затискати, де тампонувати”, – згадує хірург Євген. В одному з випадків, за його словами, під дистанційним контролем вдалося зняти турнікети, проконтролювати кровотечу й урятувати кінцівку. Це не замінює евакуацію і не скасовує потреби в хірургії, але іноді саме така дистанційна підтримка дає людині шанс дочекатися допомоги.

Робота на межі: стабілізація, рішення і відповідальність

Коли пораненого нарешті доставляють на стабілізаційний пункт, команда має діяти швидко, але не механічно. Стабілізація – це не хаотичний набір дій і не автоматичне “зашити й відправити далі”. Це складний процес, у якому кожен крок залежить від стану пацієнта: чи він у шоку, чи замерз, чи є масивна крововтрата, чи стабільний тиск, чи може організм витримати втручання. “Привозять хлопця: він мокрий, холодний, незнеболений. Його треба роздягнути, укласти, витерти, зігріти, забезпечити анестезіологічну допомогу, стабілізувати по тиску та інших показниках. І тільки потім хірургічна група може безпечно працювати”, – пояснює хірург Євген.

Саме тому час роботи на стабпункті неможливо вкласти в одну таблицю. Якщо пацієнт відносно стабільний, допомога може зайняти 15–20 хвилин. Якщо стан важкий, лікарі можуть працювати дві або три години. Для цивільної уяви це може здаватися довго, але для фронтової медицини це іноді єдина можливість не втратити людину ще до госпіталю. “Медицина – це не завжди два плюс два”, – каже хірург. “Тут усе залежить від стану пацієнта, об’єму поранення, об’єму допомоги й стабілізаційних заходів”.

Окрема складна тема – ампутації та тяжкі травми кінцівок. На стабілізаційному пункті, за словами лікаря, не йдеться про “планові” ампутації в госпітальному сенсі. Якщо кінцівка нежиттєздатна, команда не намагається робити остаточне рішення там, де для цього немає всіх умов. Їхнє завдання – стабілізувати пацієнта, не погіршити його стан, зберегти те, що може мати значення для подальшої роботи хірургів і протезування, та передати людину на наступний рівень допомоги. “Госпіталь формує культю вже більш адаптовано до протеза”, – пояснює Євген. “Якщо ми бачимо, що кінцівка нежиттєздатна, ми не знімаємо турнікет, робимо хірургічну обробку, стабілізуємо і готуємо до транспортування”.

Це важливо розуміти: стабілізаційний пункт – не місце “остаточного лікування”. Це місце, де пораненого мають перевести зі стану катастрофи у стан, у якому його можна транспортувати далі. Тут не завершують історію пацієнта, а дають їй шанс продовжитися. У цьому сенсі робота анестезіолога є однією з центральних: він не просто “дає наркоз”, а фактично веде пацієнта через найнебезпечніший проміжок — між неконтрольованим станом після поранення і можливістю хірургічного втручання.

Війна при цьому постійно руйнує будь-яку стерильну картинку медицини. Пацієнтів можуть привозити на квадроциклах, на імпровізованих ношах, у багнюці, мокрими, холодними, після тривалого перебування на позиціях. Лікар згадує випадки, коли поранений фактично “залітав” на стабпункт у стані, де видно було лише очі, а все інше — багнюка, одяг, кров, виснаження. Команда зрізає речі, витягує людину, оцінює стан і починає працювати. Це та реальність, у якій стабпункт існує щодня: не в умовах ідеального протоколу, а в умовах війни, яка кожного разу приносить інший сценарій.

Вплив і системні зміни: від досвіду до стандартів

Попри це, медики говорять не лише про виживання, а й про розвиток. Один із запитів, який звучить у розмовах, — більше можливостей для навчання, професійного обміну, участі в конференціях, майстер-класах і курсах. Це не “бонус” і не абстрактна самоосвіта. Для людей, які щодня працюють із найтяжчими наслідками війни, розвиток означає кращі рішення, менше помилок, швидше реагування й більший шанс для пацієнта. У розмові прямо звучить потреба в оплаті конференцій, курсів, виїзних майстер-класів і обміну досвідом зі спеціалістами.

Уже зараз в Україні запускаються або обговорюються окремі навчальні напрями: курс ASET, майбутній ATLS, робота з інфекційним контролем, навчальні ініціативи, пов’язані з Razom Health. Окремо згадується, що інфекції в госпіталях є настільки серйозною проблемою, що потребують фактично цілого напряму роботи. Це ще один доказ того, що фронтова медицина не закінчується на стабілізації. Поранений проходить довгий шлях, і якість кожного етапу впливає на результат: від першої допомоги на позиції до евакуації, стабпункту, госпіталю, інфекційного контролю, реабілітації та повернення до життя.

У цьому контексті ключову роль відіграє програма Razom Heroes, яка працює не з окремими випадками, а з системою в цілому. Йдеться про підготовку бойових медиків, інструкторів, забезпечення підрозділів, розвиток навчальних програм і створення умов, у яких досвід фронту не залишається на рівні окремих історій, а перетворюється на стандарти. Саме через такі програми формується зв’язок між реальністю стабілізаційного пункту та довгостроковими змінами: впровадження навчальних курсів, розвиток телемедицини, підтримка інструкторських програм, систематизація знань і передача їх іншим підрозділам.

Стабілізаційний пункт — це місце, де медицина найменше схожа на красиву історію і найбільше схожа на боротьбу з часом. Тут не завжди можна врятувати всіх. Тут не завжди можна зробити те, що лікар знає і вміє зробити, бо пацієнт може просто не доїхати. Тут “золота година” іноді перетворюється на дні очікування, а телемедицина стає тимчасовим мостом між позицією і лікарем. Але саме тут видно найважливіше: українська військова медицина не просто реагує на війну — вона вчиться, адаптується, створює нові практики й намагається перетворити досвід кожного поранення на знання, яке допоможе врятувати наступного.

І, можливо, найточніше роботу стабпункту можна описати не героїчними словами, а дуже практично: це місце, де людину намагаються довести до наступного шансу. До госпіталю. До операції. До протеза. До реабілітації. До життя після поранення.

Саме тому головне питання для цієї системи — не лише скільки медиків працює на стабілізаційному пункті і яке обладнання вони мають. Головне питання — як зробити так, щоб поранений дістався до них раніше, щоб лікарі мали більше часу, щоб телемедицина стала системною, щоб навчання було регулярним, а досвід фронту не губився в окремих історіях, а перетворювався на стандарти.

Бо на війні медицина часто починається не тоді, коли пацієнт потрапляє на стіл. Вона починається значно раніше – у момент, коли хтось має встигнути його забрати.

Тренування, що рятує життя: як Razom посилює систему екстреної медичної підготовки в Україні

Published: 2 Лютого, 2026

У війні не буває дрібниць. Але є речі, від яких залежить усе. Одна з них – підготовка. Там, де рішення потрібно ухвалювати за секунди, де руки мають працювати швидше за думки, саме тренування визначає, чи встигне людина допомогти іншій. Саме тому Razom інвестує в медичну підготовку для екстрених або рятувальних підрозділів, та тих, хто працює в умовах максимального ризику й навантаження.

Цей курс побудований так, щоб максимально наблизити навчання до реальних ситуацій. Тут не обмежуються аудиторіями та теорією. Основу складають практичні відпрацювання в умовах контрольованого стресу, коли учасники змушені діяти швидко, чітко і без права на помилку. Це дозволяє не лише засвоїти алгоритми, а й підготувати психіку до реальної роботи.

«Найбільша цінність курсу — це величезна кількість практичних відпрацювань. Не просто в умовах класу, а в максимально реалістичних сценаріях, де ми можемо створити контрольований рівень стресу і дати можливість відпрацювати помилки без загрози для життя», – ділиться один з учасників.

Навчання побудоване як послідовний процес: попередня підготовка, теоретична частина і практичний блок. Спочатку учасники в комфортних умовах опановують базові принципи та алгоритми, а далі переходять до симуляцій, у яких окремі навички складаються в єдиний ланцюг дій, який максимально наближений до реальної надзвичайної ситуації. Такий формат допомагає довести рухи до автоматизму, щоб у критичний момент не витрачати дорогоцінні секунди на роздуми.

Курс проходить за програмою Combat Lifesaver (CLS) – міжнародним стандартом підготовки військовослужбовців і бійців спецпідрозділів до надання першої допомоги в надзвичайних та кризових умовах. Програма зосереджена на відпрацюванні базових, але критично важливих навичок: зупинки масивних кровотеч, забезпечення прохідності дихальних шляхів, роботи з пораненнями грудної клітки, профілактики шоку та безпечної евакуації постраждалих. Особливий акцент робиться на діях у стресі, командній взаємодії та чіткому дотриманні алгоритмів, які довели свою ефективність у реальних бойових умовах.

Особливістю цього курсу стала участь не лише бійців спецпідрозділів, а й двох представників ДСНС. Один із них – рятувальник із досвідом роботи з дорожньо-транспортними пригодами, наслідками обстрілів та ін., зізнається, що навіть для нього це навчання стало відкриттям. «Це зовсім інша “кухня”. Навіть маючи досвід роботи з надзвичайними ситуаціями, я побачив зовсім інший підхід. Тут інша логіка, інший темп, інший рівень концентрації. Це дуже цінний досвід».

Таке спільне навчання має важливий системний ефект. Воно формує спільну мову між військовими та цивільними екстреними службами, що особливо критично в умовах масових уражень і складних евакуацій. Коли різні служби тренуються разом, у реальній ситуації вони працюють як єдиний механізм.

Для багатьох учасників цей курс стає не просто підвищенням кваліфікації, а внутрішнім переломом. «Для мене це можливість відтренувати базові навички, які під час реальних бойових завдань зможуть врятувати мого побратима», – каже один із курсантів. У цих словах суть усієї програми: підготовка тут вимірюється не сертифікатами, а шансами на життя.

Медична підготовка для спеціальних та рятувальних підрозділ є частиною ширшої стратегії Razom – розбудови системи екстреної допомоги, яка працює не фрагментарно, а цілісно. Йдеться про створення середовища, де знання передаються, досвід накопичується, а стандарти уніфікуються. Це довгострокова інвестиція не лише в конкретні служби, а в стійкість всієї оборонної та рятувальної системи країни.

«Історія показала, що ми незламні, ми вміємо триматися один одного і приходити на допомогу. Саме ця взаємна підтримка і визначає нашу стійкість», – говорить учасник курсу. Це і є сенс усієї роботи: не просто навчити, а створити культуру взаємної відповідальності, де кожен готовий зробити крок назустріч іншому.

Саме так Razom бачить свою роль. Не як окрему гуманітарну ініціативу, а як частину великої системи підтримки, у якій знання, довіра й людяність перетворюються на реальні врятовані життя.

810 автомобілів для життя: історія Cars for Victory

Published: 10 Січня, 2026

Коли Україна опинилася перед найбільшим викликом у своїй сучасній історії, стало зрозуміло, що для збереження людських життів потрібна мобільність. Автомобіль у таких умовах – це не просто транспорт. Це можливість вчасно довезти медикаменти, дістатися до постраждалих, евакуювати людей із небезпечних місць, перевезти тих, кому потрібна допомога саме зараз. Саме тому у 2022 році команда Razom for Ukraine започаткувала проєкт Cars for Victory/«Авто для перемоги», який став частиною великої системної роботи зі збереження життя та підтримки тих, хто його рятує.

За час існування проєкту Cars for Victory було передано 810 автомобілів. Це машини, що працювали і продовжують працювати там, де рахунок іде на хвилини. Вони допомагали командам, які витягують поранених, вивозять постраждалих, доставляють необхідне обладнання та підтримують роботу тих, хто стоїть на передовій боротьби за людське життя. За цією цифрою стоять тисячі врятованих людей, історій, сотні ситуацій, коли авто означало шанс, можливість встигнути і зберегти найдорожче.

Cars for Victory став відповіддю на реальну потребу. У складних умовах машини швидко зношуються, втрачаються, виходять з ладу. Їх постійно потрібно відновлювати, шукати заміну, готувати до роботи.

Тому проєкт став мостом між тими, хто був готовий допомогти, і тими, хто щодня рятує людські життя. Команда Cars for Victory шукала автомобілі, купувала, доставляла, ремонтувала, доукомплектовувала і робила це не від випадку до випадку, а системно. Робота тривала щодня. Без вихідних, без пауз, без «потім». Тому що люди не можуть чекати.

Успіх цього проєкту – це результат спільної праці багатьох. Тих, хто координував процес, хто організовував доставку, хто займався документами, комунікаціями, співпрацею з партнерами, хто був поруч із проєктом від перших днів до завершення його активного етапу. До цієї історії належать керівник проєкту-Сергій Митрофанський, заступник керівника проєкту -Сергій Воронов, менеджери проєкту – Артем Франгулов, Олександр Сірець, Василь Іванченко і велика команда волонтерів, партнерів, благодійників та друзів Razom в Україні та світі. Людей, які вірили, що кожен автомобіль – це внесок у життя.

Cars for Victory пройшов великий шлях – від перших машин до сотень переданих авто, від екстрених рішень до злагодженої системної роботи. Це один із тих проєктів Razom, який справді мав вплив, тому що приносив практичний результат і дозволяв щодня підтримувати тих, хто рятує інших. Сьогодні цей проєкт реалізовано в повній мірі, але його значення залишиться важливою частиною історії Razom і сучасної історії України.

При цьому місія Razom продовжує ставити захист та безпеку України на перше місце. Наш пріоритет – підтримувати та рятувати життя. Ми беремо на себе великі зобов’язання, продовжуємо розвивати нові напрямки, створювати програми, які відповідають викликам часу та мають реальний вплив. Проєкти, які так само стануть великим кроком на шляху до нашої Перемоги.

Tourniquet Forum 2025: перший міжнародний форум з бойових травм кінцівок. Спільна подія фонду Razom та 3-го Армійського корпусу

Published: 12 Грудня, 2025

21-22 листопада, у столиці відбувся Tourniquet Forum 2025 — міжнародний форум, присвячений бойовим травмам кінцівок, турнікетному синдрому, сучасним методам порятунку життя та розвитку військової медицини. Захід організували Благодійний фонд «Разом для України» спільно з 3-м Армійським Корпусом.

Це вперше в Україні на одному майданчику зібралися люди, які практично щодня формують ланцюг виживання – від моменту накладання турнікета під вогнем до відновлення пацієнта після операцій та реабілітації. Фахівці розглянули повний цикл роботи з бойовими травмами кінцівок: від зупинки масивних кровотеч і евакуації до лікування турнікетного синдрому, хірургічних рішень, реабілітації та оновлення навчальних програм.

Серед запрошених спікерів були всесвітньо відомі фахівці: доктор Джон Холкомб, один із найвпливовіших військових хірургів США; доктор Воррен Дорлак, провідний експерт Американської колегії хірургів; доктор Крейг Сілвертон; доктор Джонатан Морісон, спеціаліст з травм судин; а також легендарний Френк Батлер, засновник TCCC, чия доповідь була представлена у відеоформаті.

Відкриваючи форум, виконавча директорка БФ «Разом для України» Евеліна Курілець наголосила, що турнікет став невід’ємною частиною першої допомоги у сучасній війні, а обмін знаннями між українськими та американськими експертами є силою, що рятує життя.

Від імені української військової медицини до учасників звернулися начальниця медичного відділу 3 Армійського Корпусу Вікторія Ковач, головний хірург ЗСУ Костянтин Гуменюк, та т.в.о. Директора Департаменту охорони здоров’я МОУ Дмитро Самофалов, який підкреслив важливість системних рішень у підготовці військових медиків та оновленні навчальних програм, а також група тактичної медицини 3 Армійського Корпусу.

Форум відкрив Гімн України, який прозвучав у виконанні Софії Нерсесян — наймолодшої солістки Оркестру Почесної варти окремої Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, волонтерки, представниці України на Дитячому Євробаченні 2025. Її виступ став емоційним акцентом, який поєднав присутніх у подяці та повазі до всіх, хто боронить Україну.

Протягом дня прозвучало 24 ґрунтовні доповіді, що охопили повний спектр ключових тем військової медицини: про природу та наслідки турнікетного синдрому, виклики евакуації, роботу стабілізаційних пунктів, хірургічне лікування бойових травм, технології пом’якшення наслідків тривалого перетискання, реабілітацію, а також підготовку за стандартами TCCC, CLS, CMC та впровадження PHTLS в Україні.

Американські, європейські та українські експерти представили новітні протоколи, клінічні рішення, результати польових досліджень та аналітику, яка формує основу сучасної військової медицини.

Особливо цінними стали практичні свідчення військових медиків бойових підрозділів, які поділилися реальними кейсами застосування турнікетів, конверсії у складних умовах, роботою під вогнем, а також аналізом типових помилок, яких можна уникнути завдяки оновленню навчальних програм.

Протягом форуму відбулася панельна дискусія, де фахівці спільно визначали нові підходи до підготовки, оновлення навчальних програм та стандартизації інструкторської роботи.

Після завершення першого дня організатори наголосили, що Tourniquet Forum 2025 став точкою об’єднання змістовних напрацювань, практичних рішень і загального стратегічного бачення розвитку військової медицини. Матеріали форуму ляжуть в основу нових методичних документів, алгоритмів, рекомендацій для бойових підрозділів і хірургічних команд, а також майбутньої професійної книги, присвяченої турнікетному синдрому та бойовим травмам кінцівок.

Другий день форуму був присвячений роботі у фахових групах. Експерти формували системні рекомендації, узагальнювали досвід, готували практичні висновки та проєкт майбутніх методичних матеріалів для широкого впровадження в підрозділах Збройних Сил України.

Форум пройшов за підтримки Всеукраїнської ради реанімації та екстреної медичної допомоги. Головний водний партнер заходу Voda UA. Також партнерами стали: виробник турнікетів «ШЛЯХ», компанія Azaris, виробник кровоспинних засобів «СЕНТА ФАРМ», магазин Time for Rescue та громадської організації «Реформація».

“Tourniquet Forum 2025: Міжнародний форум з бойових травм кінцівок та застосування турнікетів” став першим кроком до створення платформи системного розвитку військової медицини, де практичний досвід, наука, аналітика та міжнародне партнерство працюють заради однієї мети — збереження життя українських захисників і захисниць.

Mini-MBA з розвитку управлінських компетенцій для медичних підрозділів: як управлінські навички змінюють систему в умовах війни

Published: 7 Серпня, 2025

В умовах повномасштабного вторгнення, коли українська військова медицина стикається з надзвичайними викликами, саме керівники на місцях стають тими, хто тримає її в рівновазі. Але чи можливо ефективно керувати командою, процесами й ресурсами, якщо тебе ніколи цьому не навчали? Саме з цього питання почалася історія Mini-MBA — унікальної освітньої програми для керівників медичних підрозділів Сил Безпеки і Оборони, створеної фондом Razom for Ukraine разом з kmbs (Києво-Могилянською бізнес школою), в партнерстві з Департаментом охорони здоров’я Міністерства Оборони та Командуванням Медичних Сил ЗСУ.

Mini-MBA зʼявилася не в лабораторії реформ, а в реальності повномасштабного вторгнення, де медична служба щодня працює на межі. Реформа військової медицини відбувається прямо зараз — у польових умовах, серед нестачі людей, засобів, та часу. Часто начальниками медичних служб стають люди, які не мали управлінського досвіду, а лише щиру мотивацію.

“Бути лікарем, управлінцем і координатором — на це ніде не вчать. Особливо коли кожне рішення має значення вже сьогодні,” — Савченко Сергій, начальник медичного пункту.

Щоб виявити реальні потреби, команда Razom for Ukraine разом із Командуванням Медичних сил провела опитування понад 100 керівників медпідрозділів. Виявилося, що понад 80% з них ніколи не проходили управлінських тренінгів, а 90% — дуже потребують такого навчання.

Ці відповіді стали основою програми. На них спиралися викладачі kmbs, формуючи модулі навчання — практичні, компактні, орієнтовані на конкретний результат. Конкурс був високий: із понад 150 поданих заявок на першу програму відібрали 40 найвмотивованіших учасників — тих, хто має вплив і готовий трансформувати свої підрозділи.

Mini-MBA охоплює чотири стратегічні напрями:

Лідерство та управління продуктивністю — як формувати ефективні команди та мислити стратегічно.
Комунікація, довіра та зміни — як вибудовувати стійкість і справедливість у команді.
LEAN-процеси — як усувати втрати в логістиці та лікувальних процесах.
Сучасні управлінські навички — від делегування до антикризових рішень.

“Після перших днів я вперше за багато років малював “спагетті” — діаграми процесів — на стінах свого кабінету. Команда спочатку не зрозуміла, але швидко підхопила,” — розповідає Павло, керівник медичного відділення. “Вдома діти сміялись, що я забрав у них всі кольорові олівці. А мені хотілося працювати — знову.”

Учасники аналізують реальні кейси — від бойових підрозділів до адаптованого міжнародного досвіду. Усе — через призму управління, лідерства, та довіри.

У програму потрапили ті, хто щодня ухвалює десятки рішень, веде за собою команди, відповідає не лише за процес, а й за людську гідність та життя. Багато хто вперше за роки служби отримав можливість не лише відпочити емоційно, а й подивитися на свою роботу стратегічно.

“Ковток свіжого повітря – відчуття, яке супроводжувало мене всі дні навчань.

Відчуття кисню, якого так не вистачало ці більш ніж три роки служби. І ця підвищена оксигенація наповнює мозок новими сенсами та бажанням змін, що наближають нас до Перемоги,” — ділиться Ігор Артюшенко, начальник медичної служби бригади.

Програма включала не лише класичні управлінські модулі, а й унікальні зустрічі з практиками, які безпосередньо формують культуру медичного управління на фронті. До навчання були залучені начальники медичних служб передових рот та корпусів, а також фахівці з досвідом реального управління в умовах бойових дій.

Окремий акцент — лекція в межах міжпрограмної співпраці з Razom Health, присвячена плануванню медичних операцій у військовій сфері. Її провів Майкл Р. Хетцлер — парамедик, ветеран Сил спеціальних операцій США, експерт із військової медицини, стратег оборонної сфери, який нині очолює ініціативу НАТО з розвитку медичної підготовки союзників. Він веде курси з хірургії спеціальних операцій та сучасних концептів бойової медицини.

Також у програмі було представлено окрему лекцію, присвячену підходам Lessons Learned у системі медичних підрозділів — як інструменту для аналізу, адаптації, та впровадження змін на основі польового досвіду.

Навчання не закінчується сертифікатом. Кожен учасник стає частиною спільноти, яка формується. Вони і надалі зможуть спілкуватись між собою і продовжувати вчитись – для цього ми готуємо ще ресурсну базу лекцій, які будуть доступні в онлайн форматі.

“Mini-MBA — це приклад того, як громадянське суспільство може змінювати системи. Ми не просто навчаємо, а створюємо середовище, де народжуються лідери нового типу – — стійкі, мислячі, відкриті до змін,” підкреслює Тарас Гаталяк, директор програми Razom Heroes.

Це перша програма в Україні, де управління адаптоване під реальні виклики медичної системи у кризових умовах. Формат поєднує офлайн-модулі, онлайн-блоки, менторство та практику. Навчання йде паралельно зі службою — і підтримує, а не відволікає.

“Я на курс зайшла в ролі командувача медичної служби батальйону, а виходжу з курсу командувачем медичної служби бригади. Тема лідерства для мене дуже важлива. Я бачу приклад того, як менеджмент працює, як в цивільному житті так і в армії. Ти працюєш з людьми і маєш мати певну базу знань і навичок. Особливо, коли ти займаєш певну посаду. Щоб знати, як з цими людьми співпрацювати, як приймати управлінські рішення і головне як мотивувати людей, щоб вони хотіли з тобою працювати. Це дуже класна наповнена програма, і весь цей час все що я робила на інтуїції, змінилось реальними знаннями і діями, які я вже впроваджую в свою роботу” – ділиться після курсу, Аліна Михайлова, командир медичної служби бригади.

Mini-MBA — це більше ніж освітній проєкт. Це інвестиція в людей, які щодня тримають систему. Вони не чекають реформ — вони самі ними стають.