Інвестиція в майбутнє України: як математичні олімпіади допомагають дітям вчитися, мріяти та не втрачати зв’язок одне з одним

Published: 17 Червня, 2026

Попри війну, повітряні тривоги та постійні виклики, українські діти продовжують навчатися, досліджувати світ і досягати успіхів. Саме тому вже багато років Razom підтримує освітні ініціативи, які допомагають школярам розвивати свої таланти та відкривати нові можливості для навчання.

Протягом останніх місяців Razom підтримав одразу кілька математичних проєктів для дітей з усієї України — Олімпіаду «Цифрята», Всеукраїнську олімпіаду з математики для учнів 5–7 класів імені Юлії Здановської та родинний конкурс «Математичне гніздо». Ці події об’єднали сотні учасників із різних регіонів країни та дали дітям можливість не лише продемонструвати свої знання, а й відчути себе частиною великої спільноти однодумців.

Перші кроки у світ математики

Для багатьох школярів саме олімпіада «Цифрята» стає першим знайомством зі світом математичних змагань. Вона допомагає дітям побачити, що математика — це не лише шкільні формули, а й творчість, логіка та вміння знаходити нестандартні рішення.

Такі ініціативи особливо важливі під час війни, коли діти часто навчаються дистанційно та мають менше можливостей для живого спілкування й участі у позакласних заходах.

Олімпіада, що продовжує спадщину Юлії Здановської

Особливе місце серед підтриманих Razom проєктів займає Всеукраїнська олімпіада з математики імені Юлії Здановської — талановитої української математикині та волонтерки, життя якої обірвала російська ракета у 2022 році.

Сьогодні її ім’я надихає нове покоління українських дітей навчатися, ставити перед собою амбітні цілі та вірити у власні сили. Цьогоріч олімпіада зібрала 93 юних математиків із різних областей України.

Серед них була Кароліна Петрушова з Краматорська — єдина представниця Донецької області. Для дітей із прифронтових регіонів, де навчання часто відбувається дистанційно, така поїздка є значно більшим, ніж просто участь у змаганні.

«Перед поїздкою до Києва я дуже хвилювалася, але водночас раділа можливості побувати на такій олімпіаді. Найбільше мені запам’яталася атмосфера, адже там зібралися діти з різних міст України, які теж люблять математику. Було цікаво спілкуватися з ними та розв’язувати завдання», — розповідає Кароліна.

Навчання Кароліни, як і багатьох дітей із Краматорська, відбувається дистанційно. Поїздка до Києва дала їй можливість не лише взяти участь в олімпіаді, а й побачити столицю, відвідати Музей математики та познайомитися з однолітками, які поділяють її захоплення.

«Мені сподобалися і сама олімпіада, і Київ. Я отримала багато нових вражень та мотивації й надалі займатися математикою. Щиро дякую організаторам, партнерам та всім, хто підтримує талановитих дітей України і створює для нас такі можливості», — написала Кароліна після повернення додому.

Ще одним учасником олімпіади став Богдан Завгородський із Херсона. Для дітей із міста, яке щодня потерпає від російських обстрілів, навіть дорога до Києва є випробуванням.

Втім, Богдан згадує свою поїздку з характерною для багатьох українських дітей стійкістю та оптимізмом:

«Нормально доїхали. “Шахеди” нас не зупинили».

Для нього найбільшою цінністю стала можливість зустріти дітей із різних куточків України та відчути атмосферу великої математичної спільноти. Наступного року він уже планує взяти участь в олімпіаді знову.

Його мама також наголошує, що такі події мають значення не лише для навчання, а й для формування зв’язків між дітьми з різних регіонів країни.

«Дуже вдячні всім спонсорам і благодійникам, які долучилися до цієї прекрасної олімпіади, дали можливість зустрітися дітям України. Ми дуже багато чого навчилися, отримали великий досвід і їдемо додому з великим багажем друзів».

Коли математика стає сімейною справою

Ще одним проєктом, який підтримав Razom, став конкурс «Математичне гніздо». Уже понад десять років він об’єднує дітей, батьків і цілі родини навколо спільного захоплення математикою.

На відміну від класичних олімпіад, «Математичне гніздо» будується навколо співпраці та спільного пошуку рішень. Такий формат допомагає розвивати культуру навчання не лише серед дітей, а й усередині родин та громад.

Освіта як інвестиція у відбудову України

Кожна з цих ініціатив має власний формат і аудиторію, але їх об’єднує спільна мета — допомогти дітям реалізувати свій потенціал незалежно від того, де вони живуть і які виклики їм доводиться долати.

Для дітей це завжди нові знайомства, натхнення, впевненість у власних силах та усвідомлення того, що навіть під час війни знання, талант і наполегливість залишаються цінністю.

Інвестуючи в освіту сьогодні, ми інвестуємо в майбутніх науковців, інженерів, вчителів, підприємців і лідерів, які відбудовуватимуть Україну завтра.

Росія атакує не лише людей. Вона атакує пам’ять, культуру та ідентичність України.

Published: 16 Червня, 2026

У ніч на 15 червня Росія здійснила одну з наймасштабніших атак останніх місяців.
По Україні було випущено понад 70 ракет та 611 російсько-іранських безпілотників. Понад 60 ракет були спрямовані на Київ.

Ця атака знову забрала життя мирних людей, завдала руйнувань житловим кварталам та цивільній інфраструктурі. Але її наслідки виходять далеко за межі фізичних руйнувань.

Удар по серцю української віри, культури та історії

Цієї ж ночі Росія завдала удару по тому, що неможливо швидко відновити або замінити.

Під ударом опинилася культурна спадщина України.

Одним із найболючіших символів цієї атаки стала Києво-Печерська Лавра.

Заснована у 1051 році, Лавра є одним із найстаріших монастирських комплексів Європи та об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Майже тисячу років вона залишається духовним, історичним і культурним центром України.

Для мільйонів українців Києво-Печерська лавра є значно більше, ніж архітектурною пам’яткою. Тут молилися покоління українців. Тут зберігаються реліквії, рукописи, пам’ятки церковного мистецтва та частина історичної пам’яті українського народу. Унаслідок російської атаки було пошкоджено територію заповідника, а в Успенському соборі виникла пожежа.

«Вкотре ми пересвідчуємося в цих звірських вчинках росіян, для яких немає нічого святого. Жахає те, що називаючи себе православними, вони б’ють у серце нашого народу. Це вкотре підтверджує, з ким ми маємо справу», — зазначив намісник Києво-Печерської лаври після атаки.

Пошкодження Лаври стало черговим нагадуванням про те, що ця війна спрямована не лише проти українських міст і громад. Вона спрямована проти української ідентичності.

Культура під прицілом

Під час тієї ж атаки постраждав Мистецький Арсенал — одна з найважливіших культурних інституцій України. Саме тут проходять міжнародні виставки, освітні програми, мистецькі проєкти та найбільший книжковий фестиваль країни.

Коментуючи наслідки атаки, генеральна директорка Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта провела історичну паралель:

«Цікаво, що російський дрон поцілив точно в те саме місце, що й німецька бомба під час Другої світової війни. Це якийсь містичний збіг, єдність душ агресорів?»

Російські удари також пошкодили Національну кіностудію імені Олександра Довженка — місце народження українського кінематографа. За повідомленнями студії, було знищено головний костюмний архів, який містив найбільшу й найстарішу костюмну колекцію України – 100 тисяч костюмів, три мільйони одиниць різноманітного одягу та архівних матеріалів, які зберігали історію українського кіно протягом десятиліть.

«Тут зберігалися костюми з таких історичних кінострічок, як “Тіні забутих предків”, “Пропала грамота” та “Богдан Хмельницький”. Тепер це приміщення знищене вщент — не залишилося практично нічого», — зазначив директор студії Андрій Дончик.

Серед інших постраждалих об’єктів Харківський художній музей, Будинок органної та камерної музики в Дніпрі. І все це лише за одну ніч.

Від початку повномасштабного вторгнення росія систематично нищить українську культурну спадщину. За даними Міністерства культури України, станом на травень 2026 року пошкоджено або зруйновано 1 783 об’єкти культурної спадщини та 2 540 об’єктів культурної інфраструктури по всій країні. ЮНЕСКО незалежно підтвердила пошкодження щонайменше 534 культурних об’єктів, серед яких музеї, бібліотеки, історичні пам’ятки, археологічні об’єкти та понад 150 релігійних споруд. Це свідчить про те, що росія веде війну не лише проти українських міст і громад, а й проти історичної пам’яті, культури та ідентичності України.

Вони прибули рятувати інших

Цієї ж ночі росія вкотре продемонструвала повну зневагу до людського життя. У Харкові загинули рятувальники ДСНС. Після першого удару по цивільному підприємству на місце прибули рятувальники Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Вони робили те, що роблять щодня з початку повномасштабного вторгнення: шукали постраждалих, оцінювали наслідки удару, готувалися рятувати людей та ліквідовувати наслідки атаки.

Отримавши попередження про можливий повторний удар, рятувальники діяли відповідно до протоколів безпеки. Вони залишили територію підприємства та відійшли до іншого місця.

Проте друга ракета влучила поруч із місцем, де вони перебували.

П’ятеро рятувальників загинули миттєво.

Ще кілька отримали поранення.

«Одна із ракет влучила близько 30 метрів від рятувальників, які в цей час встигли покинути територію підприємства й знаходилися в лісосмузі біля паркану. На жаль, ракета влучила прицільно по тих, хто рятує», – розповів директор міського департаменту надзвичайних ситуацій Богдан Гладких.

Ці люди не були військовими. Вони не брали участі в бойових діях. Вони приїхали рятувати життя цивільних людей.

російська тактика так званих «подвійних ударів» давно стала одним із найнебезпечніших проявів цієї війни. Після першої атаки на місце прибувають рятувальники, медики та аварійні служби. Саме тоді завдається другий удар.

Мішенню стають люди, які допомагають іншим.

З перших днів повномасштабного вторгнення Razom підтримує рятувальників, пожежників, медиків та аварійно-рятувальні служби по всій Україні. Вони першими прибувають на місця російських атак і часто останніми залишають їх після завершення рятувальних робіт.

Їхня служба є службою заради життя.

Саме тому загибель п’яти рятувальників у Харкові стала трагедією не лише для їхніх родин та колег, а й для всієї України.

Мета — не лише руйнування

Коли гинуть рятувальники, які приїхали допомагати людям, це атака на людяність.

Коли пошкоджується Києво-Печерська Лавра, це атака на духовну спадщину.

Коли знищуються архіви кіностудії чи пошкоджуються музеї, це атака на історичну пам’ять.

Усе це є частиною ширшої картини.

Від початку повномасштабного вторгнення росія пошкодила або знищила сотні релігійних і культурних об’єктів по всій Україні. Руйнуються церкви, музеї, театри, бібліотеки, архіви та історичні пам’ятки.

Це не випадкові втрати. Це не побічні наслідки війни. Це систематичні атаки на те, що формує і береже українську ідентичність.

Коли атакують людяність, культуру та віру, метою є не лише руйнування. Метою є забуття.

Чому це стосується всіх нас

Культурна спадщина не належить лише одній країні. Коли пошкоджується об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, коли знищуються музейні колекції або втрачаються унікальні архіви, світ втрачає частину спільної людської історії.

Саме тому захист української культури є не лише українським питанням.

Це питання збереження пам’яті, історії та цінностей, які об’єднують людей незалежно від кордонів.

У Razom ми працюємо над тим, щоб українські історії продовжували бути почутими, щоб злочини проти української культури документувалися, а світ не відвертався від спроб знищити цілу національну спадщину.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять п’ятьох рятувальників ДСНС, які загинули, виконуючи свій обов’язок.

Ми також нагадуємо світові про святині, музеї, архіви та культурні інституції, які росія продовжує атакувати.

Україна продовжує чинити опір.

І поки існують люди, які рятують життя, зберігають культуру та розповідають правду, стерти Україну неможливо.

Турбота про країну через турботу про людей: уроки Форуму Razom z Toboyu у Бучі

Published: 15 Січня, 2026

У жовтні 2025 року місто Буча стало простором спільного слухання та дій, спрямованих у майбутнє. Саме тут понад 70 практиків, лідерів громад, державних службовців, освітян, ветеранів і партнерів зібралися на Форум ментального здоров’я «Моделі стійкості. Партнерства. Інновації», організований проєктом RAZOM z Toboyu — ініціативою Razom for Ukraine, що реалізується за підтримки Direct Relief.

Форум поставив питання, яке сьогодні звучить особливо гостро для всієї України: як посилити систему ментального здоров’я так, щоб вона відповідала потребам людей тут і зараз — у час війни — і водночас витримала тривалий шлях відновлення попереду?

Зустріч, вкорінена в місці та сенсі

Проведення форуму саме в Бучі було свідомим вибором. Це місто стало символом глибокої втрати й водночас стійкості — нагадуванням про те, що ментальне здоров’я не є абстрактною політикою, а частиною щоденного виживання. Проведення цієї розмови тут підкреслило спільну відданість створенню систем підтримки, вкорінених у громадах, чутливих до травми та здатних до масштабування.

Учасники приїхали з понад десяти регіонів України — від Київщини (Буча, Ірпінь, Бородянка, Бориспіль) до Львова, Вінниці, Хмельницького, Івано-Франківська, Закарпаття, Запоріжжя та Миколаєва — разом із партнерами зі Сполучених Штатів. Психологи, соціальні працівники, медики, ветерани, освітяни, представники органів місцевого самоврядування та громадського сектору наповнили зал. Для тих, хто не зміг бути присутнім особисто, форум також транслювався онлайн, розширюючи діалог за межі простору події.

Про що говорили на форумі

Під час панельних дискусій, презентацій і круглого столу у форматі Speed Networking учасники зосередилися на практичних питаннях — і практичних відповідях:

Як громади можуть підтримувати ментальне здоров’я військових, ветеранів, їхніх родин і цивільних, які живуть в умовах постійного стресу?
Які інновації — цифрові інструменти, доказові інтервенції, нові моделі послуг — уже сьогодні допомагають психологам працювати ефективніше?
Як перейти від фрагментованих зусиль до системної співпраці між державними інституціями, громадами та неурядовим сектором?

У вітальних словах керівництво проєкту та партнери наголосили: стійкі рішення можливі лише через партнерство.
«Цей форум — не просто подія. Це спроба створити спільний простір дії, партнерства і відповідальності. Разом ми прагнемо визначити моделі, які справді працюють, і закласти основу для спільної дорожньої карти розвитку послуг ментального здоров’я в громадах», — зазначила Ірина Гудима, керівниця проєкту RAZOM z Toboyu.

Інші спікери поділилися уроками побудови моделей психосоціальної підтримки, що ставлять у центр довіру, координацію та локальну відповідальність — залишаючись водночас узгодженими з національною політикою та міжнародними найкращими практиками. Розмови були відвертими: учасники називали прогалини у координації та спроможності, але водночас ділилися тим, що вже працює — громадськими моделями підтримки, професійною допомогою фахівцям першої лінії для запобігання вигоранню, а також інструментами, що дозволяють вимірювати результати, а не лише наміри.

Від діалогу — до дорожньої карти

Одним із ключових результатів форуму стало напрацювання «дорожньої карти» міжсекторальної співпраці — практичного інструменту, який громади можуть використовувати для розвитку та посилення власних локальних екосистем ментального здоров’я. Дорожня карта, що постала з форуму в Бучі, перетворює діалог на скоординовану дію. Розроблена на основі дискусій, панелей та опитувань учасників, Дорожня карта ментальної стійкості Київщини окреслює шлях від розрізнених реакцій до цілісної, людиноцентричної системи психосоціальної підтримки.

У її основі — проста істина: від початку повномасштабного вторгнення ментальне здоров’я стало невід’ємною складовою стійкості громад. Ветерани, родини загиблих, внутрішньо переміщені особи та цивільні живуть у стані тривалого стресу й травми. Відповідь на ці потреби вимагає більше, ніж поодинокі послуги — вона потребує сталої співпраці між секторами, спільних стандартів і довіри.

Дорожня карта визначає міжсекторальне партнерство як фундамент ефективної системи. Органи місцевого самоврядування, заклади охорони здоров’я й освіти, громадські організації та психологічні центри мають різні, але взаємопов’язані ролі. Громади виступають першою точкою контакту — місцем, де люди шукають допомоги й де формується довіра, тоді як спеціалізовані центри забезпечують глибшу клінічну підтримку, супервізію та методичний супровід. Третій рівень організацій зміцнює соціальну згуртованість через освіту, інтеграційні програми та діяльність на рівні громади.

Ще одним ключовим напрямом є якість і доступність допомоги. Учасники форуму назвали стигму, низьку поінформованість і дефіцит фахівців — особливо в малих або віддалених громадах — головними бар’єрами доступу. У відповідь дорожня карта робить акцент на психоедукації, чітких маршрутах перенаправлення та професійному розвитку спеціалістів. Регулярна супервізія, підтримка колег і профілактика вигорання розглядаються не як додаткові опції, а як необхідні умови сталості системи.

Третім важливим вектором є інновації та цифровізація. Документ наголошує: технології — не самоціль, а інструмент розширення доступу й безперервності підтримки. Онлайн-консультації, цифрові системи ведення кейсів, телемедичні платформи та нові інструменти — зокрема чат-боти чи підтримка з елементами штучного інтелекту — допомагають запобігти «випаданню» людей із системи, особливо коли очні послуги недоступні. Водночас дорожня карта визнає потребу інвестувати в цифрову грамотність і побудову довіри, щоб ці рішення застосовувалися ефективно й етично.

Принципово важливо, що дорожня карта ставить у центр турботу про тих, хто надає допомогу. Стійкість будь-якої системи ментального здоров’я залежить від благополуччя фахівців. Навчання, супервізія, гідні умови праці та визнання професійної експертизи розглядаються як інвестиції у стійкість усієї системи.

Зрештою, ця дорожня карта — не статичний документ. Вона закликає до меморандумів про співпрацю, спільних навчань, взаємного перенаправлення клієнтів, спільної адвокації та постійного зворотного зв’язку між партнерами. Її мета практична: зробити так, щоб жодна людина, яка переживає наслідки війни, не залишалася наодинці, а громади мали структури, партнерства й інструменти для підтримки відновлення — сьогодні і в довгостроковій перспективі.

Українська стійкість — досвід для світу

Форум у Бучі є частиною ширшої розмови. У 2025 році команда RAZOM z Toboyu також представила український досвід на конференції Heal Ukraine в Гарварді, поділившись моделлю психологічної стійкості, сформованою в реаліях повномасштабної війни.

Ця модель акцентує чотири взаємопов’язані рівні стійкості — індивідуальний, сімейний, професійний і соціальний — і поєднує їх із доказовою індивідуальною підтримкою, що відстежує прогрес і адаптує плани допомоги з часом. Вона також зосереджується на професійній стійкості, пропонуючи психоедукацію фахівцям професій «людина — людина», та на сімейних підходах, які працюють із трансгенераційною травмою у родинах військових і ветеранів.

Як зазначила Ірина Гудима: «Досвід України — це не лише про витривалість, а й про інновації під тиском. Системи, які ми будуємо сьогодні, мають бути доступними, вимірюваними та масштабованими — важливими не лише для України, а й для будь-якого суспільства, що переживає тривалу кризу».

Чому цей момент важливий

Із 2022 року RAZOM z Toboyu працює над розбудовою національної системи психологічної підтримки, заснованої на довірі, доказовості та партнерстві. Команда з 40 психологів — 12 із яких мають наукові ступені — надала понад 28 500 індивідуальних консультацій, 2 500 годин групової роботи та провела понад 440 психоедукаційних тренінгів.

Форум у Бучі став важливою віхою на цьому шляху. Він показав, що стає можливим, коли громади, фахівці та державні інституції об’єднуються — не для конкуренції за ресурси, а для узгодження дій навколо потреб людей.

Стійкість, як засвідчив форум, — це не абстрактна риса. Це те, що ми вибудовуємо — свідомо, спільно і в партнерстві. У Бучі ця робота тривала далі — з поглядом, спрямованим у майбутнє, і спільним розумінням того, що турбота про ментальне здоров’я є невід’ємною частиною турботи про країну.

Стажування ImpactUA: Перетворюємо студентський потенціал на тривалі зміни для України

Published: 1 Жовтня, 2025

Майбутнє України твориться вже сьогодні — завдяки енергії молоді, її ідеям, активності та готовності до дії. Молоді лідери здатні поєднувати глобальний досвід з локальними потребами, перетворюючи ініціативність покоління на рушійну силу змін. Саме ця віра в проактивність молоді стала основою програми ImpactUA — спільної ініціативи Razom for Ukraine та Brave Generation. Її мета — залучити студентів провідних університетів США та українських студентів, які навчаються за кордоном, до активної участі в реальних змінах в Україні — не як спостерігачів, а як творців.

Протягом трьох тижнів учасники програми занурювалися у роботу громадських організацій, які підтримують громади, постраждалі від війни. Вони стали свідками щоденної стійкості, винахідливості та наполегливості людей, що тримають країну в русі. Програма дала студентам не лише практичний досвід співпраці з українськими ГО, а й глибше розуміння історичного, культурного й суспільного контексту. Поєднання академічного знання з живим досвідом створило міцну основу для міжнародної підтримки українських партнерів.

Учасники програми були ретельно відібрані. До України приїхали активні, цілеспрямовані студенти провідних університетів світу, які представляли різні академічні напрямки. Це додало програмі багатовимірності та підсилило синергію міжнародного бачення з місцевою експертизою. ImpactUA стала не лише платформою міжкультурного обміну, а й осередком формування нового покоління молодих лідерів, здатних працювати пліч-о-пліч з українськими громадами й створювати довготривалий вплив.

Підготовка до стажування розпочалася ще до приїзду студентів і стала першим кроком у їхньому досвіді. Онлайн-сесії сприяли знайомству, психологічній підтримці та обговоренню майбутніх викликів із провідними експертами. Марсі Шор, професорка історії Єльського університету, допомогла зануритися у культурно-історичний контекст, а Філ Каплан ділився практичними знаннями з міжнародної політики та гуманітарної сфери. Особливу увагу приділяли питанням безпеки: алгоритмам дій під час повітряних тривог, правилам поведінки та принципам особистої безпеки, що дозволили учасникам почуватися впевнено і зосередитися на навчанні та роботі.

Після прибуття до Львова студенти опинилися в середовищі першого занурення — де багатогранна реальність України почала відкриватися у всій своїй складності. Подорож до міста, організована командою програми, забезпечила безпечне і м’яке входження в новий контекст.

Перші дні стажування стали інтенсивним освітнім досвідом, де історія, політика та культура України перепліталися з особистими історіями й сучасною реальністю. Незабутнім моментом стала зустріч із Дорою Хомяк, виконавчою директоркою Razom for Ukraine. Її історія надихнула студентів усвідомити власну здатність бути творцями змін. Наступні лекції і екскурсії поглиблювали це розуміння: Ярослав Грицак відкривав складні історичні процеси, Мирослав Маринович ділився досвідом дисидентського руху, Юрій Підлісний пояснював механізми громадянського суспільства, а візит до музею-меморіалу жертв окупаційних режимів допоміг краще зрозуміти боротьбу за свободу.

Особливе враження залишив Superhumans Center — сучасний реабілітаційний центр для постраждалих від війни. Там студенти ознайомилися з підходами до протезування та побачили масштаб суспільної сили в дії.

Культурна програма інтеграційних днів стала емоційним доповненням: майстер-клас із іконопису, барбекю з народною музикою, розмови про традиції, приготування вареників і шоколаду — усе це дало змогу доторкнутися до живої української культури й побачити її актуальність.

Здобуті в перші дні знання та навички стали міцною основою для індивідуальних стажувань у громадських організаціях, підібраних відповідно до інтересів кожного. Це була можливість спробувати себе у різних ролях — від журналістики та роботи з ветеранами до ІТ, фандрейзингу чи ведення соціальних мереж.

Для багатьох це стало визначальним моментом у професійному житті. «Моє стажування підтвердило: я хочу стати психологом», — ділиться Анастасія Шульган, яка працювала з ГО Ridni. Вона відвідала воркшоп для психологів, де йшлося про складні теми, пов’язані з дітьми та прийомними сім’ями — і вперше відчула: вона на своєму місці.

Подібні відкриття були у багатьох. Евеліна Бендерська, яка раніше досліджувала травму в академічному контексті, зазначила: «Цей досвід поглибив мої академічні та професійні інтереси. Тепер я ще глибше хочу вивчати, як травма впливає на українське суспільство».

Після завершення програми частина учасників залишилися в Україні, щоб глибше зануритися у життя країни, інші продовжують підтримувати Україну з-за кордону. Один із студентів, Айдан Стретч, вирішив провести наступний рік у нашій державі, працюючи журналістом і висвітлюючи війну для американської аудиторії.

Impact UA стало більше ніж стажуванням — це був досвід, що трансформує. Програма показала: відбудова країни починається не лише з глобальних проєктів чи рішень уряду, а з простих людських контактів. Саме ці зв’язки дали студентам змогу відчути Україну не на відстані, а на дотик — і стати її голосом у світі. Як сказав один з учасників, Крістоферс Крумінс:

“Цей досвід нагадав мені про щось дуже просте, але надзвичайно важливе: політика, відносини між країнами і навіть війна — це все про людей. Коли маєш особисті контакти в Україні, слухаєш історії цих людей — твоє сприйняття неминуче змінюється. Щоранку читати новини про дрони і ракети — зовсім інше, коли знаєш людей, які щоночі змушені засинати під обстрілами”.

Цей проєкт довів просту, але потужну істину: Україна — це не лише країна, яка демонструє стійкість у війні. Це країна, що активно творить своє майбутнє. Тут зростає нове покоління лідерів з усього світу — тих, хто не просто спостерігає, а діє поруч із українцями, навчається й змінює світ разом із нами.

Нова кар’єра стібок за стібком: історія Світлани Рогозян

Published: 10 Вересня, 2025

«Я вже мала працювати інженером», — розповідає Світлана Рогозян, 51-річна жінка з Лисичанська, Луганська область. Вона працювала на місцевому нафтопереробному заводі та готувалася до підвищення. Виховувала дитину, про яку довго молилася. «Життя почало налагоджуватись», — додає вона. Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну змінило все. Частина Луганщини була окупована ще у 2014 році, тому місцева влада та волонтери одразу почали евакуювати людей з Лисичанська, розуміючи, що атаки посиляться.

Родина Рогозян перебралася до свого заміського будинку неподалік Лисичанська, сподіваючись, що там буде безпечніше. «Я ще в сподіванні, що все буде добре, сіяла петрушку, моркву, буряк, кріп. Дуже сильно в мене дитина таке любить», — каже жінка. Але вибухи ставали дедалі ближчими, і вона вирішила тікати.

У середині квітня 2022 року, Рогозян разом із 6-річним сином Ярославом сіли в переповнений евакуаційний потяг до Львова. Діставались до станції автобусом під обстрілами росіян. Їм вдалося виїхати до того, як снаряд пошкодив їхню квартиру в Лисичанську. Місто повністю окупували в липні 2022 року.

«Єдине, що я жалкую, що іконка, з котрою христили малого — я її не взяла з собою. Ви знаєте, я на неї подивилась і залишила, думаю, щоб будинок оберігала, щоб тоді сюди ми повернулися», — згадує Рогозян.

Починати з чистого аркуша у Львові було важко. Родина оселилася в гуртожитку, у крихітній кімнаті, яку довелося ділити з іншою родиною. Вони жили на виплати для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Досвід жінки в хімічній інженерії виявився непотрібним на новому місці, бо поблизу не було жодного подібного підприємства. Були вакансії в сфері обслуговування, але Рогозян не могла залишити Ярослава самого.

Одного дня вона побачила на Facebook оголошення про набір на «Школу Кравецької Майстерності», організовану Західноукраїнським кластером ідустрії моди (WUFIC) за підтримки Razom.

«Шити то моє хобі було. Я підшивала костюмчики малому. Купляла, але прикрашала сама, переробляла. Але я розуміла, що в мене мало знань», — розповідає вона.

Рогозян дуже хотіла долучитися до курсів, але вечірні заняття не підходили через графік сина. Згодом їй зателефонували і запронували приєднатися до щойно набраної денної групи. «Я приєдналася з такою радістю! Я цього дуже чекала», — згадує жінка.

Мета «Школи Кравецької Майстерності» — навчити ВПО кравецької справи, допомогти випускникам із працевлаштуванням та сприяти їхньому професійному розвитку. Проєкт реалізується у Львові та Івано-Франківську. 84 жінки вже закінчили курси шиття.

Кожен потік майбутніх кравчинь навчається протягом трьох місяців. «Ми шили спідниці, брюки і верх. Я пошила собі спідницю-шорти, про які так давно мріяла», — каже Рогозян. Вона додає, що її улюбленою частиною навчання було освоєння технології замірів і крою тканини.

«Якраз найцікавіше ця технологія. Реально цікаво коли ти спочатку не розумієш, куди та лінія веде, куди не приведе, а вже і штани є», — каже Рогозян.

Про свій досвід на курсах жінка каже, що було «весело і класно», додаючи, що почувалася як у родині разом з іншими учасницями та викладачами. Групу навчали двоє викладачок — технологиня та кравчиня. «Одна вчить технології, а інша вчить, як строчити. Спочатку ми вчимося робити викрійку, а потім переносимо з паперу на тканину, а потім шиємо», — пояснює Рогозян. «Я вдячна, що тканину нам [WUFIC за підтримки Razom] надавали, привозили. І що нам не довелося самостійно шукати її по магазинах».

Цей проєкт надихнув Рогозян шукати нові можливості для поглиблення знань у швейній справі. Разом із деякими жінками з курсів, вона почала щосуботи приходити до колишньої викладачки, технологині з пошиву одягу, Вікторії Карпової, щоб освоїти більш складні техніки.

Після проєкту, «робота мене знайшла», — розповідає Рогозян. Карпова шукала жінок для роботи у своїй швейній майстерні, яку вона перевезла з нині оточеного Покровська, Донецької області, до Львова. Рогозян погодилася на пропозицію і зараз працює неповний робочий день у КВК «Покровчанка».

«Я здобула знання. Я маю роботу, яка мені подобається. Мені дуже подобається продукція, яку ми шиємо. Якщо подобається продукція то подобається і працювати з цією продукцією. Вона гарна, якісна, красива, і ти розумієш, що ти до того приклав свою руку», — каже Рогозян.

Рогозян мріє започаткувати власну справу. Коли вона приєдналася до курсів шиття, то мала чітку мету — опанувати ремесло і згодом відкрити майстерню з ремонту одягу. Поки що вона хоче почати з малого. «У мене мрія, машинку, хоча б, знаєте, домашню, але сучасну хочеться вже», — ділиться жінка. Рогозян додає, що навіть проста швейна машинка вдома дозволила б їй почати заробляти. Наразі вона працює на старій ножній, яка не може зрівнятися з електричними. «Але вона класна, коли світла нема», — визнає, сміючись.

«Я дуже хочу миру, щоб моя дитина не боялася звуків вибухів», — каже Рогозян. Вона згадує, як її син імітував звуки ракет і дронів — звуки, які дитина ніколи не повинна чути. «Я не хочу, щоб діти знали того страху, коли втрачаєш все», — продовжує вона. «Ти зберіг життя собі і дитині, але то, що ти все життя собі жив, напрацював — того нема».

8-річний Ярослав зараз навчається у місцевій школі, грає на фортепіано та відвідує курси з конструювання дронів. Чоловік Рогозян боронить Україну.

Рогозян вірить, що добробут України тісно пов’язаний із добробутом її народу. В умовах, коли стільки ВПО втратили роботу, програми перекваліфікації, як Razom Jobs, є рушієм змін. «Буде процвітати Україна, будуть і люди процвітати. Буде робота у кожного, і буде держава багата. Якщо кожен буде робити, заробляти гроші, то і будуть гроші і в державі», — каже Рогозян.

Завдяки вашій підтримці, Razom продовжує надавати таким цілеспрямованим людям, як Рогозян, можливість здобувати нові навички та розвиватися у новій, захопливій професії.

До річниці підриву Каховської ГЕС розповідаємо про проєкти, що пітримують постраждалі громади Херсонщини

Published: 13 Червня, 2025

Після звільнення правобережної частини Херсонської області в листопаді
2022 року світ упевнився — російське ярмо можна скинути. Місцеві громади
були врятовані від жорстоких рук окупантів — але не від безперервних
обстрілів, які ведуть російські війська з тимчасово окупованого
лівобережжя. Через близькість ворожих позицій, мешканці мають менш ніж 40
секунд, щоб сховатися. Часто ракети долітають за лічені миті. Мирне
населення також потерпає від атак дронами, так званого “людського сафарі”,
яке Комісія ООН визнала злочином проти людяності.Окрім повітряних атак, люди змушені справлятися з наслідками підриву
Каховської ГЕС, скоєного російськими силами в червні 2023 року. Міста
нижче за течією були затоплені, що призвело до загибелі людей і
спустошення ландшафту; ті, що вище за течією, стикнулися з серйозними
проблемами з водопостачанням.

Милове розташоване вище за течією осушеного Каховського водосховища. Фото: Милівська громада.

Жити без критичної інфраструктури — важко й виснажливо, та попри всі труднощі українці не здаються. Завдяки підтримці Razom громади Херсонщини зберігають дух єдності й продовжують чинити спротив. Поки Росія нищить українські міста, ініціативні організації в Тягинській, Дар’ївській та Білозерській громадах створюють нові можливості для місцевого населення, відбудовують домівки і знаходять альтернативні джерела енергії.

Волонтери, які відновлюють та єднають

ГО «Моя Херсонщина» у співпраці з місцевою владою створила «ДОБРОБАТ» — дві волонтерські бригади в Дар’ївській громаді, метою яких є подолання наслідків вторгнення без зовнішньої допомоги. Відступаючи, росіяни забрали з собою всю техніку та реманент— навіть відра. Razom надав грант для забезпечення бригад тракторами, причепами, газонокосарками та інструментами, необхідними для оперативної допомоги громаді. За шість місяців ініціатива допомогла 613 домогосподарствам у дев’яти прифронтових населених пунктах і покращила якість життя більш ніж 2,000 мешканців та внутрішньо-переміщених осіб (ВПО).
«ДОБРОБАТи» стабілізують і ремонтують житло та дороги після обстрілів, допомагають підготуватися до зими, прибирають громадські місця та створюють простори для дозвілля громади.

Волонтери ДОБРОБАТу будують громадську альтанку, відновлюють пошкоджений дах і ремонтують водяні насоси. Фото: ГО «Моя Херсонщина».

«Дякую за підтримку, за допомогу, що не оставили мене в тяжку хвилину в Дар’ївській сільській громаді. Хлопцям з Добробату, за те, що зробили кришу нам, забили вікна, вивезли мусор, — говорить Тетяна Чернецька, ВПО, чий будинок був пошкоджений внаслідок авіаудару, — бо було дуже тяжко нам — чоловік в лікарні, сама нічого зробить не могла. Щиро дякую вам!»

«ДОБРОБАТи» приносять не лише інструменти, а й дарують надію на майбутнє та нагадують мешканцям, що вони не залишені наодинці зі своїми проблемами. ГО «Моя Херсонщина» планує й надалі допомагати жителям, оскільки потреба лише зростає.
Після підриву Каховської ГЕС у Дар’ївській громаді виникла загроза гострої нестачі води. Дві третини постраждалих домогосподарств звернулися з проханням відновити водопровідну мережу. «Моя Херсонщина» планує масштабувати проєкт — відремонтувати 10 свердловин і встановити водонапірні башти, щоб забезпечити постійний доступ до води в довгостроковій перспективі.

Світло у найтемніший час

Відключення електроенергії — поширене явище по всій країні, адже Росія намагається позбавити українців зв’язку, посіяти страх та паралізувати роботу державних установ. Громади поблизу лінії фронту проводять дні, а іноді й тижні без світла. Громадська організація «Космос Табір» знайшла інноваційне рішення для подолання складних обставин та забезпечення місцевих жителів не лише можливістю зарядити телефони, а й мати доступ до адміністративних послуг у будь-який час.

За підтримки Razom організація «Космос Табір» ініціювала встановлення безперебійних сонячних гібридних систем живлення у 18 адміністративних і громадських будівлях у Тягинській, Білозерській та Дар’ївській громадах, охопивши понад 10,000 мешканців. Це рішення дозволяє сільрадам, пунктам незламності, навчальним закладам, поштовим відділенням та лікарням працювати до 8 годин під час перебоїв електропостачання.
Результати проєкту стали помітними в Дар’ївці майже одразу. Завдяки альтернативному живленню сільрада змогла відновити свою роботу, а мешканці й ВПО нарешті отримали пенсії, фінансову допомогу та заробітні плати.

Представники ГО «Космос Табір» доставляють сонячні панелі та інвертори до громад Дар’ївської, Білозерської та Тягинської громад. Фото: ГО «Космос Табір»..

«Космос Табір» навчає електриків встановлювати та обслуговувати системи, щоб громади могли самостійно ними управляти. Оскільки волонтерські вантажівки часто стають цілями для російських дронів, залучення місцевих жителів до догляду за сонячними панелями є безпечнішою та розумнішою стратегією. «Космос Табір» підтримує регулярний зв’язок з електриками та консультує у разі потреби, а також планує провести тренінг з обслуговування сонячних систем для техніків, працівників екстрених служб та всіх охочих.

Громадський центр для всіх

ГО «Лиманецька Дія» створила Центр громадської активності в селі Лиманець Дар’ївської громади, який пропонує різноманітні послуги для мешканців, ВПО та молоді. Хтось приходить сюди скористатися комп’ютерами і принтерами чи отримати допомогу з документами, а хтось — взяти участь у майстер-класах і провести час із друзями. Центр було створено завдяки гранту від Razom.

72-річна Зінаїда Іваненко була змушена покинути свій дім через російську агресію та переїхати до села Лиманець лише з найнеобхіднішим. Її донька далеко, а син служить у Збройних Силах України:

“«Звязаця і пообщятьця з ними було важко, — каже Іваненко. — Я осталась сама. Хочу дуже сильно подякувать тим хто одкрив центр громадської активності, де мені розказали як звонить по месенжерам дітям — тепер я можу побачить їх хотя би по екрану. Розказали як і яку допомогу може отримать ВПО і помогли її оформить. Поксерили та посканірували всі потрібні мені документи. Ще дуже добре, що мені тепер є де проводить свободне время та общяться із своїми однолітками. Понравилось як приїжали медики і розказували які послуги можна получіть в нашій лікарні. Працівники центру всігда привітно по доброму ставились до мене. Дуже добре що з’явилась така можливісь у нашому старостаті».

Центр громадської активності проводить майстер-класи та надає допомогу людям літнього віку. Фото: ГО «Лиманецька Дія»

69-річна Наталія Олефір — колишня вчителька початкових класів із села Лиманець. Вона не мала можливості провести інтернет вдома чи придбати комп’ютер. Коли в Лиманецькому старостаті відкрився центр цифрової грамотності, Олефір стала його постійною відвідувачкою.

«Цікаві та змістовні заняття, тренінги, розповіді від спеціалістів, навчання роботи за комп’ютером, вільний доступ до інтернету, а найголовніше — спілкування з людьми та однодумцями. Дякуємо вам за те, що що надали нам таку можливість», ” — ділиться враженнями Олефір.

Найбільший виклик для роботи простору — повітряні тривоги. На щастя, центр обладнаний усім необхідним для продовження занять в укритті.

Тепло для тих, хто його найбільше потребує

Білозерський центр регіонального розвитку дбає про те, щоб вразливі категорії населення громади залишалися в теплі та комфорті під час холодної пори року, адже багато хто з них не може покинути свої домівки з різних причин. Через постійні обстріли мешканці тижнями живуть без електрики, газу та води. За підтримки Razom, Білозерський центр регіонального розвитку надав зимові набори для 150 людей, які не можуть самостійно придбати базові речі — це особи з інвалідністю, обмеженою мобільністю та люди похилого віку.

Мешканці отримали зимові набори, що складаються з комплекту постільної білизни, електроковдри, подушки, засобів гігієни, лампи та вологих серветок. Фото: Білозерський центр регіонального розвитку

Стефанія Бончковська — маломобільна людина родом із села Правдине, де вона прожила понад сімдесят років. Її дім частково згорів внаслідок вторгнення, тож родина була змушена переїхати в інше помешкання. Через посилення обстрілів, сім’я зрештою перебралися до Білозерки, де знайомі надали їм прихисток. Зараз Бончковська проживає там разом із донькою та онуком.

«Хочу подякувати Білозерському центру регіонального розвитку, що нам телефонують, запитують потреби, надають допомогу продуктовими та непродуктовими наборами, — розповідає Бончковська. — Також велика вдячність благодійній організації Razom за зимовий набір, який став для мене вагомою підтримкою. Найціннішим для мене є електропростирадло, яке гарно зігріває в теперішню холодну пору. Велике вам дякую! Нехай береже вас Бог».

Завдяки вам, Razom Relief продовжує підтримувати локальні ініціативи у Херсонській області, допомагаючи громадам, які постраждали від війни, відновити здатність функціонувати самостійно та плекати єдність всередині спільнот. Ваша підтримка дозволяє нам повертати гідність і комфорт українцям, які були цього позбавлені.

Support Razom

Міжнародна ортопедична конференція: Досягнення в травматології та артропластиці

Published: 2 Лютого, 2024

П’ятниця, 29 березня – Субота, 30 березня 2024 р

Приєднуйтесь до нас на комплексній 2-денний конференції для хірургів-ортопедів, зацікавлених у розширенні своїх знань у травматології та артропластики. Наша група спікерів складається з міжнародних, національних і регіональних експертів у відповідних галузях. Конференція охопить широкий спектр тем, важливих для сучасної ортопедичної практики, включаючи ампутації, травми верхніх і нижніх кінцівок, складні переломи, повну заміну суглобів тощо. Спеціальний сегмент буде зосереджений на обговоренні складних справ, які учасники подають до конференції. Добірка операцій транслюватиметься в прямому ефірі англійською та українською мовами, а хірурги-оператори можуть відповісти на запитання.

Локація:
Захід відбудеться у конференц-залі Першого медичного обʼєднання Львова за адресою: вул. Івана Миколайчука, 9, Львів, Львівська область, Україна, 79000

Located in the Clinical Municipal Communal Emergency Hospital Conference Hall at Ivan Mykolaichuk St, 9, Lviv, Lviv Oblast, Ukraine, 79000

Директори:

Розклад:

П’ятниця, 29 березня 2024 р.: Презентації з обговоренням клінічних випадків у другій половині дня
Субота, 30 березня 2024 р.: Live Surgery з доступним українським перекладом

Теми ендопротезування:

Розширені доступи при протезуванні кульшового суглоба.
Одновиросткове протезування колінного суглоба.
Одновиросткове протезування чи висока тібіальна остеотомія у атлетів.

Теми травм:

Буде оголошено

Доповідачі:

Буде оголошено

Учасники:

Хірурги, які спеціалізуються або цікавляться ортопедичними травмами або артропластикою.
Особисто максимум 180 учасників з необмеженою максимальною кількістю онлайн-учасників.
Конференція проходитиме англійською мовою з українським перекладом.

Реєстрація на конференцію включає:

Для особистих учасників: вхід на презентації конференції, обговорення кейсів і конференц-зал із можливістю задавати запитання під час операції в реальному часі, закуски та обід протягом двох днів конференції, сертифікат для участі.

Для віртуальних учасників: доступ до всіх презентацій, обговорення кейсів і посилання на доступ до хірургічних операцій, сертифікат для участі.

Реєструючись на конференцію, ви тим самим підтверджуєте та приймаєте наступні положення та умови:

Організація залишає за собою право змінювати програму, дату та/або місце проведення конференції в будь-який час без попереднього повідомлення. Організація звільняється від відповідальності за будь-які збитки або пошкодження, спричинені заміною, зміною, перенесенням або скасуванням події через причини, які не залежать від її контролю. Організація залишає за собою право та на власний розсуд скасувати будь-яку конференцію в будь-який час у разі неминучих і непередбачуваних обставин. У разі скасування організація вживатиме розумних і відповідних альтернативних заходів, наприклад, публікує інформацію про скасування на офіційному веб-сайті заходу, щоб повідомити тих, хто забронював заходи для події.

Дізнайтеся більше та підтримайте Co-Pilot Project та Razom Health.