На початку грудня у Львові відбувся перший в Україні ULTRASOUND FORUM — подія, яка об’єднала майже сотню лікарів різних спеціальностей, включно з військовими медиками, анестезіологами, сімейними лікарями та викладачами університетів. Форум став важливою платформою для фахової дискусії про сучасні підходи до ультразвукової діагностики та поширення практики POCUS — ультразвуку біля ліжка пацієнта.
Його учасники зійшлися на ключовому принципі: лікар має працювати не з припущеннями, а з доказами, і портативний ультразвук є інструментом, який дозволяє швидко отримувати критично важливу інформацію в лікарні, на догоспітальному етапі та навіть у бойових умовах.
Під час дискусій медична спільнота наголосила на необхідності переходу від стихійного навчання до структурованої, стандартизованої підготовки. Було підкреслено, що саме наставництво — робота лікаря під наглядом досвідченого фахівця та виконання визначеної кількості практичних кейсів — є ключем до формування справжньої клінічної компетентності.
Як зазначила сімейна лікарка й фахівчиня з ультразвукової діагностики Оксана Ількова, без наставництва УЗД залишається навичкою «на папері», а не інструментом прийняття рішень. Тому учасники форуму наголосили на потребі створення системи навчання, яка охоплюватиме різні рівні медичної допомоги — як у мирних, так і у військових умовах.
Великий блок форума був присвячений військовій медицині. Лікарі відзначили критичну потребу у впровадженні державних стандартів підготовки бойових медиків, які включатимуть протоколи FAST, алгоритми діагностики травм, чітко визначені правила проведення блокад та інші процедури, що виконуються у польових умовах. При цьому важливо забезпечити не лише навчання, а й післянавчальний супровід: доступ до обладнання, консультативну підтримку тренерів, можливість дистанційного зв’язку. Директорка Навчального центру «Еллінг» Оксана Попова підкреслила, що результативність бойового медика визначається не тільки якістю його первинного навчання, а й тим, чи має він ресурс для подальшої професійної підтримки.
Організатори форуму відзначили, що системна практична підготовка вже дає відчутний ефект: українські лікарі дедалі частіше застосовують УЗД як доказовий інструмент, що підсилює їхню клінічну точність і впевненість. Представниця «Razom for Ukraine Лілея Джалюк наголосила, що саме тому Razom підтримує Ukrainian POCUS Society та команду Elling: їхні тренінги не просто навчають техніки, а змінюють підхід до мислення, роблячи українську медицину більш точною та сучасною.
За підсумками події учасники дійшли спільного висновку: ULTRASOUND FORUM став відправною точкою для формування в Україні системного підходу до впровадження УЗД — від навчання і наставництва до нормативного врегулювання й інтеграції ультразвукової діагностики у стандарти медичної допомоги. Організатори наголосили, що справжній виклик полягає не у техніці як такій, а у зміні культури клінічного мислення. УЗД має стати таким самим природним інструментом лікаря, як фонендоскоп, а якісні рішення мають ґрунтуватися на даних.
СЕО Християнської медичної асоціації України Регіна Майстрова підсумувала: коли лікар має доступ до доказів, він ухвалює впевненіші та відповідальніші рішення — і саме така культура мислення є фундаментом сучасної української медицини.
Форум проведено в межах співпраці «Razom for Ukraine», БФ «Християнська медична асоціація України», навчального центру «ELLING» та Ukrainian POCUS Society.
21-22 листопада, у столиці відбувся Tourniquet Forum 2025 — міжнародний форум, присвячений бойовим травмам кінцівок, турнікетному синдрому, сучасним методам порятунку життя та розвитку військової медицини. Захід організували Благодійний фонд «Разом для України» спільно з 3-м Армійським Корпусом.
Це вперше в Україні на одному майданчику зібралися люди, які практично щодня формують ланцюг виживання – від моменту накладання турнікета під вогнем до відновлення пацієнта після операцій та реабілітації. Фахівці розглянули повний цикл роботи з бойовими травмами кінцівок: від зупинки масивних кровотеч і евакуації до лікування турнікетного синдрому, хірургічних рішень, реабілітації та оновлення навчальних програм.
Серед запрошених спікерів були всесвітньо відомі фахівці: доктор Джон Холкомб, один із найвпливовіших військових хірургів США; доктор Воррен Дорлак, провідний експерт Американської колегії хірургів; доктор Крейг Сілвертон; доктор Джонатан Морісон, спеціаліст з травм судин; а також легендарний Френк Батлер, засновник TCCC, чия доповідь була представлена у відеоформаті.
Відкриваючи форум, виконавча директорка БФ «Разом для України» Евеліна Курілець наголосила, що турнікет став невід’ємною частиною першої допомоги у сучасній війні, а обмін знаннями між українськими та американськими експертами є силою, що рятує життя.
Від імені української військової медицини до учасників звернулися начальниця медичного відділу 3 Армійського Корпусу Вікторія Ковач, головний хірург ЗСУ Костянтин Гуменюк, та т.в.о. Директора Департаменту охорони здоров’я МОУ Дмитро Самофалов, який підкреслив важливість системних рішень у підготовці військових медиків та оновленні навчальних програм, а також група тактичної медицини 3 Армійського Корпусу.
Форум відкрив Гімн України, який прозвучав у виконанні Софії Нерсесян — наймолодшої солістки Оркестру Почесної варти окремої Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, волонтерки, представниці України на Дитячому Євробаченні 2025. Її виступ став емоційним акцентом, який поєднав присутніх у подяці та повазі до всіх, хто боронить Україну.
Протягом дня прозвучало 24 ґрунтовні доповіді, що охопили повний спектр ключових тем військової медицини: про природу та наслідки турнікетного синдрому, виклики евакуації, роботу стабілізаційних пунктів, хірургічне лікування бойових травм, технології пом’якшення наслідків тривалого перетискання, реабілітацію, а також підготовку за стандартами TCCC, CLS, CMC та впровадження PHTLS в Україні.
Американські, європейські та українські експерти представили новітні протоколи, клінічні рішення, результати польових досліджень та аналітику, яка формує основу сучасної військової медицини.
Особливо цінними стали практичні свідчення військових медиків бойових підрозділів, які поділилися реальними кейсами застосування турнікетів, конверсії у складних умовах, роботою під вогнем, а також аналізом типових помилок, яких можна уникнути завдяки оновленню навчальних програм.
Протягом форуму відбулася панельна дискусія, де фахівці спільно визначали нові підходи до підготовки, оновлення навчальних програм та стандартизації інструкторської роботи.
Після завершення першого дня організатори наголосили, що Tourniquet Forum 2025 став точкою об’єднання змістовних напрацювань, практичних рішень і загального стратегічного бачення розвитку військової медицини. Матеріали форуму ляжуть в основу нових методичних документів, алгоритмів, рекомендацій для бойових підрозділів і хірургічних команд, а також майбутньої професійної книги, присвяченої турнікетному синдрому та бойовим травмам кінцівок.
Другий день форуму був присвячений роботі у фахових групах. Експерти формували системні рекомендації, узагальнювали досвід, готували практичні висновки та проєкт майбутніх методичних матеріалів для широкого впровадження в підрозділах Збройних Сил України.
Форум пройшов за підтримки Всеукраїнської ради реанімації та екстреної медичної допомоги. Головний водний партнер заходу Voda UA. Також партнерами стали: виробник турнікетів «ШЛЯХ», компанія Azaris, виробник кровоспинних засобів «СЕНТА ФАРМ», магазин Time for Rescue та громадської організації «Реформація».
“Tourniquet Forum 2025: Міжнародний форум з бойових травм кінцівок та застосування турнікетів” став першим кроком до створення платформи системного розвитку військової медицини, де практичний досвід, наука, аналітика та міжнародне партнерство працюють заради однієї мети — збереження життя українських захисників і захисниць.
На днях у Києві відбулася третя щорічна конференція грантерів Razom for Ukraine — «Razom Сильніші 3.0». Подія зібрала понад 200 представників громадських та благодійних організацій, які працюють із громадами, ветеранами, молоддю, освітою та відбудовою.
Цього року ключовим словом стало навчання, але не академічне, а живе, засноване на досвіді, помилках і нових ідеях в форматі нетворкінгу. Серед спікерів та учасників відомі громадські діячі, викладачі та ветерани, чиї організації Razom також підтримує у межах грантових програм. Це ще раз підкреслює системний підхід Razom: ми не лише організовуємо події для розвитку спільнот, а й допомагаємо тим, хто щодня творить ці зміни на місцях.
Програма об’єднала понад двадцять сесій: від панельних дискусій із донорами та бізнесом до воркшопів про емоційну стійкість команд. Одну з найочікуваніших лекцій провів Валерій Пекар — підприємець, викладач і публіцист, який говорив про «сценарії майбутнього» та порядок денний для громадянського суспільства після війни. Його теза про те, що «українці мають не лише відбудовувати, а й переосмислювати», стала рефреном для багатьох подальших обговорень. Не менш емоційною була панель «Воїн. Лідер. Громада», у якій виступили Андрій Зелінський, військовий капелан, голова наглядової ради Українського ветеранського фонду, викладач, та Максим Буткевич, правозахисник і ветеран. Вони говорили про ціну досвіду, трансформацію після фронту й відповідальність громадянського суспільства у поверненні людей до життя.
Учасники відзначали, що цього року акцент конференції змістився від обміну грантовими практиками до побудови спільного бачення. «Конференція створила неймовірну атмосферу нетворкінгу, знайомств та нових знань. Ми плануємо нові проєкти з новими організаціями», — йдеться в одному з відгуків. Саме ця синергія є ключовим ефектом Razom Сильніші 3.0.
Два дні події перетворилися на інтенсивну лабораторію для лідерів: з практиками фандрейзингу, комунікації, співпраці з бізнесом і розвитку команд. Учасники пропонували створити спільні чати за регіонами, відкриту базу контактів і більше часу для неформальних розмов. «Після знайомства, ми маємо можливість реалізовувати спільні проєкти», — коротко підсумував один з учасників.
Razom Сильніші 3.0 показала, що український громадський сектор входить у нову фазу розвитку.
Це простір, де зростають не тільки організації, а й люди, які щодня доводять: відбудова — це не процес, а стан суспільства, яке не зламалось.
Майбутнє України твориться вже сьогодні — завдяки енергії молоді, її ідеям, активності та готовності до дії. Молоді лідери здатні поєднувати глобальний досвід з локальними потребами, перетворюючи ініціативність покоління на рушійну силу змін. Саме ця віра в проактивність молоді стала основою програми ImpactUA — спільної ініціативи Razom for Ukraine та Brave Generation. Її мета — залучити студентів провідних університетів США та українських студентів, які навчаються за кордоном, до активної участі в реальних змінах в Україні — не як спостерігачів, а як творців.
Протягом трьох тижнів учасники програми занурювалися у роботу громадських організацій, які підтримують громади, постраждалі від війни. Вони стали свідками щоденної стійкості, винахідливості та наполегливості людей, що тримають країну в русі. Програма дала студентам не лише практичний досвід співпраці з українськими ГО, а й глибше розуміння історичного, культурного й суспільного контексту. Поєднання академічного знання з живим досвідом створило міцну основу для міжнародної підтримки українських партнерів.
Орієнтація у Львові для групи студентів ImpactUA
Учасники програми були ретельно відібрані. До України приїхали активні, цілеспрямовані студенти провідних університетів світу, які представляли різні академічні напрямки. Це додало програмі багатовимірності та підсилило синергію міжнародного бачення з місцевою експертизою. ImpactUA стала не лише платформою міжкультурного обміну, а й осередком формування нового покоління молодих лідерів, здатних працювати пліч-о-пліч з українськими громадами й створювати довготривалий вплив.
Підготовка до стажування розпочалася ще до приїзду студентів і стала першим кроком у їхньому досвіді. Онлайн-сесії сприяли знайомству, психологічній підтримці та обговоренню майбутніх викликів із провідними експертами. Марсі Шор, професорка історії Єльського університету, допомогла зануритися у культурно-історичний контекст, а Філ Каплан ділився практичними знаннями з міжнародної політики та гуманітарної сфери. Особливу увагу приділяли питанням безпеки: алгоритмам дій під час повітряних тривог, правилам поведінки та принципам особистої безпеки, що дозволили учасникам почуватися впевнено і зосередитися на навчанні та роботі.
Зучтріч групи з Дорою Хомяк
Після прибуття до Львова студенти опинилися в середовищі першого занурення — де багатогранна реальність України почала відкриватися у всій своїй складності. Подорож до міста, організована командою програми, забезпечила безпечне і м’яке входження в новий контекст.
Перші дні стажування стали інтенсивним освітнім досвідом, де історія, політика та культура України перепліталися з особистими історіями й сучасною реальністю. Незабутнім моментом стала зустріч із Дорою Хомяк, виконавчою директоркою Razom for Ukraine. Її історія надихнула студентів усвідомити власну здатність бути творцями змін. Наступні лекції і екскурсії поглиблювали це розуміння: Ярослав Грицак відкривав складні історичні процеси, Мирослав Маринович ділився досвідом дисидентського руху, Юрій Підлісний пояснював механізми громадянського суспільства, а візит до музею-меморіалу жертв окупаційних режимів допоміг краще зрозуміти боротьбу за свободу.
Особливе враження залишив Superhumans Center — сучасний реабілітаційний центр для постраждалих від війни. Там студенти ознайомилися з підходами до протезування та побачили масштаб суспільної сили в дії.
Студенти у центрі Superhumans
Культурна програма інтеграційних днів стала емоційним доповненням: майстер-клас із іконопису, барбекю з народною музикою, розмови про традиції, приготування вареників і шоколаду — усе це дало змогу доторкнутися до живої української культури й побачити її актуальність.
Здобуті в перші дні знання та навички стали міцною основою для індивідуальних стажувань у громадських організаціях, підібраних відповідно до інтересів кожного. Це була можливість спробувати себе у різних ролях — від журналістики та роботи з ветеранами до ІТ, фандрейзингу чи ведення соціальних мереж.
Для багатьох це стало визначальним моментом у професійному житті. «Моє стажування підтвердило: я хочу стати психологом», — ділиться Анастасія Шульган, яка працювала з ГО Ridni. Вона відвідала воркшоп для психологів, де йшлося про складні теми, пов’язані з дітьми та прийомними сім’ями — і вперше відчула: вона на своєму місці.
Майстер клас з ліплення вареників
Подібні відкриття були у багатьох. Евеліна Бендерська, яка раніше досліджувала травму в академічному контексті, зазначила: «Цей досвід поглибив мої академічні та професійні інтереси. Тепер я ще глибше хочу вивчати, як травма впливає на українське суспільство».
Після завершення програми частина учасників залишилися в Україні, щоб глибше зануритися у життя країни, інші продовжують підтримувати Україну з-за кордону. Один із студентів, Айдан Стретч, вирішив провести наступний рік у нашій державі, працюючи журналістом і висвітлюючи війну для американської аудиторії.
Impact UA стало більше ніж стажуванням — це був досвід, що трансформує. Програма показала: відбудова країни починається не лише з глобальних проєктів чи рішень уряду, а з простих людських контактів. Саме ці зв’язки дали студентам змогу відчути Україну не на відстані, а на дотик — і стати її голосом у світі. Як сказав один з учасників, Крістоферс Крумінс:
“Цей досвід нагадав мені про щось дуже просте, але надзвичайно важливе: політика, відносини між країнами і навіть війна — це все про людей. Коли маєш особисті контакти в Україні, слухаєш історії цих людей — твоє сприйняття неминуче змінюється. Щоранку читати новини про дрони і ракети — зовсім інше, коли знаєш людей, які щоночі змушені засинати під обстрілами”.
Цей проєкт довів просту, але потужну істину: Україна — це не лише країна, яка демонструє стійкість у війні. Це країна, що активно творить своє майбутнє. Тут зростає нове покоління лідерів з усього світу — тих, хто не просто спостерігає, а діє поруч із українцями, навчається й змінює світ разом із нами.
«Я вже мала працювати інженером», — розповідає Світлана Рогозян, 51-річна жінка з Лисичанська, Луганська область. Вона працювала на місцевому нафтопереробному заводі та готувалася до підвищення. Виховувала дитину, про яку довго молилася. «Життя почало налагоджуватись», — додає вона. Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну змінило все. Частина Луганщини була окупована ще у 2014 році, тому місцева влада та волонтери одразу почали евакуювати людей з Лисичанська, розуміючи, що атаки посиляться.
Родина Рогозян перебралася до свого заміського будинку неподалік Лисичанська, сподіваючись, що там буде безпечніше. «Я ще в сподіванні, що все буде добре, сіяла петрушку, моркву, буряк, кріп. Дуже сильно в мене дитина таке любить», — каже жінка. Але вибухи ставали дедалі ближчими, і вона вирішила тікати.
У середині квітня 2022 року, Рогозян разом із 6-річним сином Ярославом сіли в переповнений евакуаційний потяг до Львова. Діставались до станції автобусом під обстрілами росіян. Їм вдалося виїхати до того, як снаряд пошкодив їхню квартиру в Лисичанську. Місто повністю окупували в липні 2022 року.
«Єдине, що я жалкую, що іконка, з котрою христили малого — я її не взяла з собою. Ви знаєте, я на неї подивилась і залишила, думаю, щоб будинок оберігала, щоб тоді сюди ми повернулися», — згадує Рогозян.
Починати з чистого аркуша у Львові було важко. Родина оселилася в гуртожитку, у крихітній кімнаті, яку довелося ділити з іншою родиною. Вони жили на виплати для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Досвід жінки в хімічній інженерії виявився непотрібним на новому місці, бо поблизу не було жодного подібного підприємства. Були вакансії в сфері обслуговування, але Рогозян не могла залишити Ярослава самого.
Одного дня вона побачила на Facebook оголошення про набір на «Школу Кравецької Майстерності», організовану Західноукраїнським кластером ідустрії моди (WUFIC) за підтримки Razom.
«Шити то моє хобі було. Я підшивала костюмчики малому. Купляла, але прикрашала сама, переробляла. Але я розуміла, що в мене мало знань», — розповідає вона.
Рогозян дуже хотіла долучитися до курсів, але вечірні заняття не підходили через графік сина. Згодом їй зателефонували і запронували приєднатися до щойно набраної денної групи. «Я приєдналася з такою радістю! Я цього дуже чекала», — згадує жінка.
Мета «Школи Кравецької Майстерності» — навчити ВПО кравецької справи, допомогти випускникам із працевлаштуванням та сприяти їхньому професійному розвитку. Проєкт реалізується у Львові та Івано-Франківську. 84 жінки вже закінчили курси шиття.
Кожен потік майбутніх кравчинь навчається протягом трьох місяців. «Ми шили спідниці, брюки і верх. Я пошила собі спідницю-шорти, про які так давно мріяла», — каже Рогозян. Вона додає, що її улюбленою частиною навчання було освоєння технології замірів і крою тканини.
«Якраз найцікавіше ця технологія. Реально цікаво коли ти спочатку не розумієш, куди та лінія веде, куди не приведе, а вже і штани є», — каже Рогозян.
Про свій досвід на курсах жінка каже, що було «весело і класно», додаючи, що почувалася як у родині разом з іншими учасницями та викладачами. Групу навчали двоє викладачок — технологиня та кравчиня. «Одна вчить технології, а інша вчить, як строчити. Спочатку ми вчимося робити викрійку, а потім переносимо з паперу на тканину, а потім шиємо», — пояснює Рогозян. «Я вдячна, що тканину нам [WUFIC за підтримки Razom] надавали, привозили. І що нам не довелося самостійно шукати її по магазинах».
Цей проєкт надихнув Рогозян шукати нові можливості для поглиблення знань у швейній справі. Разом із деякими жінками з курсів, вона почала щосуботи приходити до колишньої викладачки, технологині з пошиву одягу, Вікторії Карпової, щоб освоїти більш складні техніки.
Після проєкту, «робота мене знайшла», — розповідає Рогозян. Карпова шукала жінок для роботи у своїй швейній майстерні, яку вона перевезла з нині оточеного Покровська, Донецької області, до Львова. Рогозян погодилася на пропозицію і зараз працює неповний робочий день у КВК «Покровчанка».
«Я здобула знання. Я маю роботу, яка мені подобається. Мені дуже подобається продукція, яку ми шиємо. Якщо подобається продукція то подобається і працювати з цією продукцією. Вона гарна, якісна, красива, і ти розумієш, що ти до того приклав свою руку», — каже Рогозян.
Рогозян мріє започаткувати власну справу. Коли вона приєдналася до курсів шиття, то мала чітку мету — опанувати ремесло і згодом відкрити майстерню з ремонту одягу. Поки що вона хоче почати з малого. «У мене мрія, машинку, хоча б, знаєте, домашню, але сучасну хочеться вже», — ділиться жінка. Рогозян додає, що навіть проста швейна машинка вдома дозволила б їй почати заробляти. Наразі вона працює на старій ножній, яка не може зрівнятися з електричними. «Але вона класна, коли світла нема», — визнає, сміючись.
«Я дуже хочу миру, щоб моя дитина не боялася звуків вибухів», — каже Рогозян. Вона згадує, як її син імітував звуки ракет і дронів — звуки, які дитина ніколи не повинна чути. «Я не хочу, щоб діти знали того страху, коли втрачаєш все», — продовжує вона. «Ти зберіг життя собі і дитині, але то, що ти все життя собі жив, напрацював — того нема».
8-річний Ярослав зараз навчається у місцевій школі, грає на фортепіано та відвідує курси з конструювання дронів. Чоловік Рогозян боронить Україну.
Рогозян вірить, що добробут України тісно пов’язаний із добробутом її народу. В умовах, коли стільки ВПО втратили роботу, програми перекваліфікації, як Razom Jobs, є рушієм змін. «Буде процвітати Україна, будуть і люди процвітати. Буде робота у кожного, і буде держава багата. Якщо кожен буде робити, заробляти гроші, то і будуть гроші і в державі», — каже Рогозян.
Завдяки вашій підтримці, Razom продовжує надавати таким цілеспрямованим людям, як Рогозян, можливість здобувати нові навички та розвиватися у новій, захопливій професії.
В умовах повномасштабного вторгнення, коли українська військова медицина стикається з надзвичайними викликами, саме керівники на місцях стають тими, хто тримає її в рівновазі. Але чи можливо ефективно керувати командою, процесами й ресурсами, якщо тебе ніколи цьому не навчали? Саме з цього питання почалася історія Mini-MBA — унікальної освітньої програми для керівників медичних підрозділів Сил Безпеки і Оборони, створеної фондом Razom for Ukraine разом з kmbs (Києво-Могилянською бізнес школою), в партнерстві з Департаментом охорони здоров’я Міністерства Оборони та Командуванням Медичних Сил ЗСУ.
Mini-MBA зʼявилася не в лабораторії реформ, а в реальності повномасштабного вторгнення, де медична служба щодня працює на межі. Реформа військової медицини відбувається прямо зараз — у польових умовах, серед нестачі людей, засобів, та часу. Часто начальниками медичних служб стають люди, які не мали управлінського досвіду, а лише щиру мотивацію.
“Бути лікарем, управлінцем і координатором — на це ніде не вчать. Особливо коли кожне рішення має значення вже сьогодні,” — Савченко Сергій, начальник медичного пункту.
Щоб виявити реальні потреби, команда Razom for Ukraine разом із Командуванням Медичних сил провела опитування понад 100 керівників медпідрозділів. Виявилося, що понад 80% з них ніколи не проходили управлінських тренінгів, а 90% — дуже потребують такого навчання.
Ці відповіді стали основою програми. На них спиралися викладачі kmbs, формуючи модулі навчання — практичні, компактні, орієнтовані на конкретний результат. Конкурс був високий: із понад 150 поданих заявок на першу програму відібрали 40 найвмотивованіших учасників — тих, хто має вплив і готовий трансформувати свої підрозділи.
Mini-MBA охоплює чотири стратегічні напрями:
Лідерство та управління продуктивністю — як формувати ефективні команди та мислити стратегічно.
Комунікація, довіра та зміни — як вибудовувати стійкість і справедливість у команді.
LEAN-процеси — як усувати втрати в логістиці та лікувальних процесах.
Сучасні управлінські навички — від делегування до антикризових рішень.
“Після перших днів я вперше за багато років малював “спагетті” — діаграми процесів — на стінах свого кабінету. Команда спочатку не зрозуміла, але швидко підхопила,” — розповідає Павло, керівник медичного відділення. “Вдома діти сміялись, що я забрав у них всі кольорові олівці. А мені хотілося працювати — знову.”
Учасники аналізують реальні кейси — від бойових підрозділів до адаптованого міжнародного досвіду. Усе — через призму управління, лідерства, та довіри.
У програму потрапили ті, хто щодня ухвалює десятки рішень, веде за собою команди, відповідає не лише за процес, а й за людську гідність та життя. Багато хто вперше за роки служби отримав можливість не лише відпочити емоційно, а й подивитися на свою роботу стратегічно.
“Ковток свіжого повітря – відчуття, яке супроводжувало мене всі дні навчань.
Відчуття кисню, якого так не вистачало ці більш ніж три роки служби. І ця підвищена оксигенація наповнює мозок новими сенсами та бажанням змін, що наближають нас до Перемоги,” — ділиться Ігор Артюшенко, начальник медичної служби бригади.
Програма включала не лише класичні управлінські модулі, а й унікальні зустрічі з практиками, які безпосередньо формують культуру медичного управління на фронті. До навчання були залучені начальники медичних служб передових рот та корпусів, а також фахівці з досвідом реального управління в умовах бойових дій.
Окремий акцент — лекція в межах міжпрограмної співпраці з Razom Health, присвячена плануванню медичних операцій у військовій сфері. Її провів Майкл Р. Хетцлер — парамедик, ветеран Сил спеціальних операцій США, експерт із військової медицини, стратег оборонної сфери, який нині очолює ініціативу НАТО з розвитку медичної підготовки союзників. Він веде курси з хірургії спеціальних операцій та сучасних концептів бойової медицини.
Також у програмі було представлено окрему лекцію, присвячену підходам Lessons Learned у системі медичних підрозділів — як інструменту для аналізу, адаптації, та впровадження змін на основі польового досвіду.
Навчання не закінчується сертифікатом. Кожен учасник стає частиною спільноти, яка формується. Вони і надалі зможуть спілкуватись між собою і продовжувати вчитись – для цього ми готуємо ще ресурсну базу лекцій, які будуть доступні в онлайн форматі.
“Mini-MBA — це приклад того, як громадянське суспільство може змінювати системи. Ми не просто навчаємо, а створюємо середовище, де народжуються лідери нового типу – — стійкі, мислячі, відкриті до змін,” підкреслює Тарас Гаталяк, директор програми Razom Heroes.
Це перша програма в Україні, де управління адаптоване під реальні виклики медичної системи у кризових умовах. Формат поєднує офлайн-модулі, онлайн-блоки, менторство та практику. Навчання йде паралельно зі службою — і підтримує, а не відволікає.
“Я на курс зайшла в ролі командувача медичної служби батальйону, а виходжу з курсу командувачем медичної служби бригади. Тема лідерства для мене дуже важлива. Я бачу приклад того, як менеджмент працює, як в цивільному житті так і в армії. Ти працюєш з людьми і маєш мати певну базу знань і навичок. Особливо, коли ти займаєш певну посаду. Щоб знати, як з цими людьми співпрацювати, як приймати управлінські рішення і головне як мотивувати людей, щоб вони хотіли з тобою працювати. Це дуже класна наповнена програма, і весь цей час все що я робила на інтуїції, змінилось реальними знаннями і діями, які я вже впроваджую в свою роботу” – ділиться після курсу, Аліна Михайлова, командир медичної служби бригади.
Mini-MBA — це більше ніж освітній проєкт. Це інвестиція в людей, які щодня тримають систему. Вони не чекають реформ — вони самі ними стають.
З радістю оголошуємо перелік переможців конкурсу “STEM-освіта та сила молоді: створюємо зміни в українських громадах”.
Дякуємо всім, хто подав заявки на конкурс. Ми отримали понад 100 пропозицій від громадських організацій, освітніх центрів, молодіжних хабів та активних освітян з різних куточків України. Особливо цінно бачити, як громадські організації та навчальні заклади об’єднують зусилля, щоб підвищити якість освіти й зробити STEM-напрям доступнішим для молоді в малих громадах.
Вибір був непростим – багато ініціатив були якісно підготовлені, змістовні та продумані. Втім, відповідно до критеріїв конкурсу та доступного бюджету, ми можемо підтримати лише частину з них.
Вітаємо організації, які за результатами конкурсного відбору рекомендовані до отримання грантової підтримки та вже незабаром можуть розпочати реалізацію своїх проєктів у межах програми.
ГО “СТІМ-МЕЙКЕР”
ГО “Північна Горлиця”
ГО “Молодіжні вітрила”
ГО “Миколаїв Вотер Хаб”
ГО “Генерація успіху”
ГО “ГО ГЛОБАЛ”
ГО «Федерація робототехніки та програмування міста Прилуки та Прилуцького району»
ГО “ІНСАЙНС”
ГО “Об’єднання молодих науковців НТУ “ХПІ”
Ми вдячні кожній організації, яка подала заявку. Ви – частина спільноти, що змінює освіту в Україні. Якщо цього разу ви не в списку переможців – не зупиняйтесь. Ваші ідеї важливі, і ми впевнені, що попереду буде ще багато можливостей для співпраці.
А командам, які отримають підтримку, — бажаємо продуктивного старту. Нехай ці проєкти стануть кроком до стійких змін у ваших громадах.
У Києві відбулася передача бригадам Нацгвардії “Хартія” та “Спартан” двох мобільних стабілізаційних контейнерів Stabnet, призначених для надання медичної допомоги в бойових умовах.
“Стаціонарний медичний пункт на передовій має свої певні переваги. Але бувають ситуації, коли просто неможливо обладнати стаціонарний пункт на фронті. Тому таке рішення – мобільний стабілізаційний контейнер – є універсальним, воно допомагає тримати біля себе все необхідне обладнання. І у разі небезпеки оперативно покинути локацію, врятувавши і життя поранених, і життя медиків, і обладнання, і все інше”, – розповіла агентству виконавча директорка фонду “Разом для України” Евеліна Курілець.
Вартість одного такого стабілізаційного контейнера разом з обладнанням становить близько 45 тис. євро.
“Ми повністю облаштовуємо такий стаціонарний пункт, його можна поставити в будівлі, біля будівлі на землю, навіть під землю і, за потреби, швидко перемістити”, – сказала Курілець.
Наразі на фронт вже передано 36 таких контейнерів.
У контейнері є холодильник, дефібрилятор, обладнані місця для зберігання медикаментів, кріплення для обладнання, анестезіологічне обладнання, хірургічний стіл, кондиціонер, система водопостачання та водовідведення. За словами Курілець, фонд постійно тримає зворотній звʼязок з військовими, щоби при виробництві наступних “Стабнетів” вносити певні зміни. Ці зміни можуть стосуватися розміщення обладнання всередині контейнера, системи кріплень, функціональності тощо.
Також сам контейнер має спеціальне покриття, яке захищає його від уламків.
“Цей стабпункт дає змогу нам перш за все забирати “тяжких” пацієнтів, надавати саме спеціалізовану медичну допомогу ближче до нуля, до лінії фронту. Тим самим ми рятуємо хлопців, які отримують поранення, травмування”, – сказав на церемонії передачі начальник медичної служби третьої бригади Національної гвардії “Спартан”, підполковник медичної служби Олексій Бусяк.
Один зі стабілізаційних контейнерів, який передали бригаді “Хартія”, – іменний. Його назвали на честь парамедикині та волонтерки Юлії “Тайри” Паєвської.
“Завдяки майстерності командирів і медиків “Хартії” і “Спартана”, впевнена, що ці “Стабнети” будуть працювати якнайкраще. І всі, хто може бути живим, хто має шанси на життя, мусять вижити. Ми над цим працюємо невтомно”, – сказала Паєвська.
Вона зауважила, що перевагою такого мобільного контейнера є те, що меддопомогу можна надавати в стерильних умовах і з професійним обладнанням. Такої можливості, за її словами, не було у 2014-2015 роках. Під час комплектування контейнера, який переданий 13-й бригаді НГУ “Хартія”, виробники врахували зауваження “Тайри”.
“Я додала додаткове місце для пораненого, яке може складатися і розкладатися в залежності від кількості постраждалих. Це, на мій погляд, дуже важливо. Мій досвід надання “домедички” на полі бою, так і стабілізації під час боїв вчить, що необхідно планувати більше місць для поранених, і кількість персоналу мусить відповідати якнайбільшій кількості можливих поранених”, – зауважила Паєвська.
Stabnet – це мережа мобільних медичних стабілізаційних пунктів, розроблених спеціально для роботи в бойових умовах. Проєкт співпрацює з 50 бригадами.
Мета проєкту – розгортання мережі зі 100 “Стабнетів” уздовж всієї лінії фронту.
За даними бойових медиків, які вже працюють зі Stabnet, за одну ніч через один контейнер проходили до 13 поранених. За місяць один Stabnet може надати допомогу 300 пораненим. Наявні зараз 36 контейнерів здатні стабілізувати стан 10 800 поранених щомісяця. А при досягненні мети проєкту – розгортанні мережі зі 100 контейнерів – пропускна здатність мережі зросте до 30 тис. поранених на місяць.
Фінансування проєкту відбувається за рахунок співпраці з благодійними фондами, у тому числі міжнародними донорами.
19 червня у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження переможців 18-го Національного конкурсу «Благодійна Україна – 2024», що пройшов під гаслом «Благодійність на захисті України».
Цьогоріч конкурс проходив під гаслом «Благодійність на захисті України». І ми пишаємося тим, що Благодійний фонд «Разом для України» вдруге поспіль став лауреатом цієї важливої відзнаки — цього разу у номінації «Сінергія добра: ефективне партнерство».
«Ця нагорода — про довіру. Про те, що партнерство і єдність справді здатні творити зміни. Ми вдячні всім, хто поруч із нами: кожному волонтеру, партнеру, донору. Без вас наш шлях був би неможливий», — прокоментувала Евеліна Курілець, виконавча директорка БФ «Разом для України».
Конкурс «Благодійна Україна» щорічно відзначає тих, хто самовіддано працює задля допомоги іншим, підтримує українське суспільство та зміцнює гуманітарний фронт у найважчі часи.
Практично усі проєкти, які цього року було подано на конкурс пов’язані з людьми: з тими, хто захищає, і тими, кого захищають. Ми побачили не лише важливу роботу, а й великі серця переможців за цими проєктами.
Дякуємо кожному учаснику Національного конкурсу «Благодійна Україна-2024» – «Благодійність на захисті України» та вітаємо переможців. Всі ми разом наближаємо нашу перемогу!
Після звільнення правобережної частини Херсонської області в листопаді 2022 року світ упевнився — російське ярмо можна скинути. Місцеві громади були врятовані від жорстоких рук окупантів — але не від безперервних обстрілів, які ведуть російські війська з тимчасово окупованого лівобережжя. Через близькість ворожих позицій, мешканці мають менш ніж 40 секунд, щоб сховатися. Часто ракети долітають за лічені миті. Мирне населення також потерпає від атак дронами, так званого “людського сафарі”, яке Комісія ООН визнала злочином проти людяності.Окрім повітряних атак, люди змушені справлятися з наслідками підриву Каховської ГЕС, скоєного російськими силами в червні 2023 року. Міста нижче за течією були затоплені, що призвело до загибелі людей і спустошення ландшафту; ті, що вище за течією, стикнулися з серйозними проблемами з водопостачанням.
Милове розташоване вище за течією осушеного Каховського водосховища. Фото: Милівська громада.
Жити без критичної інфраструктури — важко й виснажливо, та попри всі труднощі українці не здаються. Завдяки підтримці Razom громади Херсонщини зберігають дух єдності й продовжують чинити спротив. Поки Росія нищить українські міста, ініціативні організації в Тягинській, Дар’ївській та Білозерській громадах створюють нові можливості для місцевого населення, відбудовують домівки і знаходять альтернативні джерела енергії.
Волонтери, які відновлюють та єднають
ГО «Моя Херсонщина» у співпраці з місцевою владою створила «ДОБРОБАТ» — дві волонтерські бригади в Дар’ївській громаді, метою яких є подолання наслідків вторгнення без зовнішньої допомоги. Відступаючи, росіяни забрали з собою всю техніку та реманент— навіть відра. Razom надав грант для забезпечення бригад тракторами, причепами, газонокосарками та інструментами, необхідними для оперативної допомоги громаді. За шість місяців ініціатива допомогла 613 домогосподарствам у дев’яти прифронтових населених пунктах і покращила якість життя більш ніж 2,000 мешканців та внутрішньо-переміщених осіб (ВПО). «ДОБРОБАТи» стабілізують і ремонтують житло та дороги після обстрілів, допомагають підготуватися до зими, прибирають громадські місця та створюють простори для дозвілля громади.
Волонтери ДОБРОБАТу будують громадську альтанку, відновлюють пошкоджений дах і ремонтують водяні насоси. Фото: ГО «Моя Херсонщина».
«Дякую за підтримку, за допомогу, що не оставили мене в тяжку хвилину в Дар’ївській сільській громаді. Хлопцям з Добробату, за те, що зробили кришу нам, забили вікна, вивезли мусор, — говорить Тетяна Чернецька, ВПО, чий будинок був пошкоджений внаслідок авіаудару, — бо було дуже тяжко нам — чоловік в лікарні, сама нічого зробить не могла. Щиро дякую вам!»
«ДОБРОБАТи» приносять не лише інструменти, а й дарують надію на майбутнє та нагадують мешканцям, що вони не залишені наодинці зі своїми проблемами. ГО «Моя Херсонщина» планує й надалі допомагати жителям, оскільки потреба лише зростає. Після підриву Каховської ГЕС у Дар’ївській громаді виникла загроза гострої нестачі води. Дві третини постраждалих домогосподарств звернулися з проханням відновити водопровідну мережу. «Моя Херсонщина» планує масштабувати проєкт — відремонтувати 10 свердловин і встановити водонапірні башти, щоб забезпечити постійний доступ до води в довгостроковій перспективі.
Світло у найтемніший час
Відключення електроенергії — поширене явище по всій країні, адже Росія намагається позбавити українців зв’язку, посіяти страх та паралізувати роботу державних установ. Громади поблизу лінії фронту проводять дні, а іноді й тижні без світла. Громадська організація «Космос Табір» знайшла інноваційне рішення для подолання складних обставин та забезпечення місцевих жителів не лише можливістю зарядити телефони, а й мати доступ до адміністративних послуг у будь-який час.
За підтримки Razom організація «Космос Табір» ініціювала встановлення безперебійних сонячних гібридних систем живлення у 18 адміністративних і громадських будівлях у Тягинській, Білозерській та Дар’ївській громадах, охопивши понад 10,000 мешканців. Це рішення дозволяє сільрадам, пунктам незламності, навчальним закладам, поштовим відділенням та лікарням працювати до 8 годин під час перебоїв електропостачання. Результати проєкту стали помітними в Дар’ївці майже одразу. Завдяки альтернативному живленню сільрада змогла відновити свою роботу, а мешканці й ВПО нарешті отримали пенсії, фінансову допомогу та заробітні плати.
Представники ГО «Космос Табір» доставляють сонячні панелі та інвертори до громад Дар’ївської, Білозерської та Тягинської громад. Фото: ГО «Космос Табір»..
«Космос Табір» навчає електриків встановлювати та обслуговувати системи, щоб громади могли самостійно ними управляти. Оскільки волонтерські вантажівки часто стають цілями для російських дронів, залучення місцевих жителів до догляду за сонячними панелями є безпечнішою та розумнішою стратегією. «Космос Табір» підтримує регулярний зв’язок з електриками та консультує у разі потреби, а також планує провести тренінг з обслуговування сонячних систем для техніків, працівників екстрених служб та всіх охочих.
Громадський центр для всіх
ГО «Лиманецька Дія» створила Центр громадської активності в селі Лиманець Дар’ївської громади, який пропонує різноманітні послуги для мешканців, ВПО та молоді. Хтось приходить сюди скористатися комп’ютерами і принтерами чи отримати допомогу з документами, а хтось — взяти участь у майстер-класах і провести час із друзями. Центр було створено завдяки гранту від Razom.
72-річна Зінаїда Іваненко була змушена покинути свій дім через російську агресію та переїхати до села Лиманець лише з найнеобхіднішим. Її донька далеко, а син служить у Збройних Силах України:
“«Звязаця і пообщятьця з ними було важко, — каже Іваненко. — Я осталась сама. Хочу дуже сильно подякувать тим хто одкрив центр громадської активності, де мені розказали як звонить по месенжерам дітям — тепер я можу побачить їх хотя би по екрану. Розказали як і яку допомогу може отримать ВПО і помогли її оформить. Поксерили та посканірували всі потрібні мені документи. Ще дуже добре, що мені тепер є де проводить свободне время та общяться із своїми однолітками. Понравилось як приїжали медики і розказували які послуги можна получіть в нашій лікарні. Працівники центру всігда привітно по доброму ставились до мене. Дуже добре що з’явилась така можливісь у нашому старостаті».
Зінаїда Іваненко.
Центр громадської активності проводить майстер-класи та надає допомогу людям літнього віку. Фото: ГО «Лиманецька Дія»
69-річна Наталія Олефір — колишня вчителька початкових класів із села Лиманець. Вона не мала можливості провести інтернет вдома чи придбати комп’ютер. Коли в Лиманецькому старостаті відкрився центр цифрової грамотності, Олефір стала його постійною відвідувачкою.
«Цікаві та змістовні заняття, тренінги, розповіді від спеціалістів, навчання роботи за комп’ютером, вільний доступ до інтернету, а найголовніше — спілкування з людьми та однодумцями. Дякуємо вам за те, що що надали нам таку можливість», ” — ділиться враженнями Олефір.
Найбільший виклик для роботи простору — повітряні тривоги. На щастя, центр обладнаний усім необхідним для продовження занять в укритті.
Тепло для тих, хто його найбільше потребує
Білозерський центр регіонального розвитку дбає про те, щоб вразливі категорії населення громади залишалися в теплі та комфорті під час холодної пори року, адже багато хто з них не може покинути свої домівки з різних причин. Через постійні обстріли мешканці тижнями живуть без електрики, газу та води. За підтримки Razom, Білозерський центр регіонального розвитку надав зимові набори для 150 людей, які не можуть самостійно придбати базові речі — це особи з інвалідністю, обмеженою мобільністю та люди похилого віку.
Мешканці отримали зимові набори, що складаються з комплекту постільної білизни, електроковдри, подушки, засобів гігієни, лампи та вологих серветок. Фото: Білозерський центр регіонального розвитку
Стефанія Бончковська — маломобільна людина родом із села Правдине, де вона прожила понад сімдесят років. Її дім частково згорів внаслідок вторгнення, тож родина була змушена переїхати в інше помешкання. Через посилення обстрілів, сім’я зрештою перебралися до Білозерки, де знайомі надали їм прихисток. Зараз Бончковська проживає там разом із донькою та онуком.
«Хочу подякувати Білозерському центру регіонального розвитку, що нам телефонують, запитують потреби, надають допомогу продуктовими та непродуктовими наборами, — розповідає Бончковська. — Також велика вдячність благодійній організації Razom за зимовий набір, який став для мене вагомою підтримкою. Найціннішим для мене є електропростирадло, яке гарно зігріває в теперішню холодну пору. Велике вам дякую! Нехай береже вас Бог».
Завдяки вам, Razom Relief продовжує підтримувати локальні ініціативи у Херсонській області, допомагаючи громадам, які постраждали від війни, відновити здатність функціонувати самостійно та плекати єдність всередині спільнот. Ваша підтримка дозволяє нам повертати гідність і комфорт українцям, які були цього позбавлені.
