ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ

Published: 7 Липня, 2022

ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ

Щиро дякуємо за підтримку та готовність допомогти Україні у такі важкі часи!

Ми надзвичайно перевантажені запитами. Наша команда волонтерів працює цілодобово, без вихідних, оскільки ми щогодини масштабуємо наші зусилля, щоб забезпечити те, що потрібно в Україні.

Через велику кількість повідомлень і запитів ми настійно рекомендуємо спершу шукати відповіді в цьому розділі «Поширені запитання».

Переможемо. Разом!

Команда Razom

Як я можу відправити гуманітарну/медичну допомогу?

Важливо! Наразі ми повністю зосереджені на найнагальнішій потребі в медичній допомозі – тактичні медзасоби та медзасоби і обладнання для українських лікарень.
Наразі Razom (!) НЕ доставляє гуманітарну допомогу (таку як одяг, їжу, іграшки, тощо), коли ситуація змінеться, ми відразу сповістемо про це на наших каналах, як тільки почнемо збирати та доставляти гуманітарну допомогу. Ми розуміємо ваше бажання допомогти, але просимо вас притримати ваші пакети гуманітарної допомоги, бо вона дуже скоро знадобиться в Україні. Але сьогодні найвищим пріоритетом є медична допомога, яка рятує життя. Дякуємо за розуміння!

Наші партнери в Meest приймають наступні засобів першої допомоги та тактичного медичного забезпечення в великих обсягах, а Razom покриває відправлення – офіційний список необіхдної та прийнятної медичної допомоги (в великих кількостях)! Кожне велике відправлення вимагає правильно заповненого маніфесту.

Якщо ви хочете пожертвувати тактичну медицину для польових медиків і ви перебуваєте в США, пишіть на TacMedUSA@razomforukraine.org.

Якщо ви хочете пожертвувати тактичну медицину для польових медиків і ви перебуваєте в Європі, пишіть на TacMedEU@razomforukraine.org.

Для будь-яких пожертв для лікарень або з лікарень, будь ласка, зв’яжіться з нами за адресою hospitals@razomforukraine.org.

Куди писати щодо корпоративних грантів? Про donation matching?

Щодо великих пожертвувань та корпоративних, організаційних та фондових грантів, а також donation matching, будь ласка, надсилайте свої запити на donations@razomforukraine.org. На нашій сторінці Donate можна знайти всі способи пожертвування, включно із банківською інформацією та номером Razom EIN.

Чим я можу допомогти? Чи можу я стати волонтером у Razom?

Дякуємо за ваше бажання допомогти! Волонтери є основою успіху і здатності Razom допомагати Україні. Якщо ви хочете стати волонтером, будь ласка, заповніть цю форму. Наразі ми не можемо обіцяти, що зв’яжемося з вами негайно, і напишемо як тільки отримаємо нові запити на волонтерів від наших команд. Тим не менш, вам не потрібно чекати на нас, у вас вже є можливісті підтримати Україну вже сьогодні:

Беріть участь в інформаційних заходах, відстоюючи Україну в соціальних мережах. Слідкуйте за нашими Facebook, Instagram, Twitter, щоб дізнатися про останні ініціативи, а також підписуйтесь на нашу імейл розсилку, щоб отримувати останні новини про те, як ви можете відстоювати Україну у своїй громаді та за її межами;
Відвідуйте акції протесту у вашому місті;
Пишіть і телефонуйте своїм обранцям;
Беріть участь у відповідних петиціях;
Запустіть збір коштів від імені Razom або інших організацій, які роблять чудову роботу (докладніше ви можете знайти тут) і не соромтеся проявляти якомога більше креативності. Різні люди розпочинали особистий збір коштів для Razom у соціальних мережах, проводили благодійні концерти, читання віршів, вечорі, робили татуювання, створювали мистецтво тощо, все щоб залучити інших до допомоги Україні. Якщо ви хочете розпочати кампанію GoFundMe, ви можете вибрати Razom як одержувача на їхній платформі тут. Надсилайте свої запитання щодо особистих та малих фандрейзінгів для Razom на електронну адресу donations@razomforukraine.org.

Як я можу стати волонтером за межами США? напр. в Польщі

Дякуємо за вашу готовність допомогти! На жаль, зараз мизараз ми працюємо переважно зі Сполучених Штатів і зосереджені на доставці медичної та іншої терміново необхідної допомоги. Ми не можемо надати інформацію про точні можливості волонтерства за межами США, проте, можливо, ви можете знайти корисну інформацію та можливості за цими посиланнями або в інших організаціях:

Help Ukraine Center
Volunteer Abroad
Medical Professional Volunteers (questionnaire at the bottom of the page)

Коли і де наступний протест?

Інформацію про всі заплановані мітинги можна знайти тут і перелік регулярно оновлюється. Ви можете додати інформацію про мітинг у вашому місті до списку, заповнивши форму на їхньому сайті. Якщо ви не знайшли мітингів поблизу – спробуйте організувати самі, зверніться до місцевої української громади, створіть групу у Facebook. Будьте ініціативними! Будьте креативними!

Razom буде регулярно організовувати та рекламувати мітинги в районі Нью-Йорка, а також мітинги, спрямовані на об’єднання людей з усіх куточків США у місті Вашингтон, округ Колумбія. Щоб отримувати сповіщення слідкуйте за нами в соціальних мережах або підписуйтесь на нашу електронну розсилку.

Як Razom витрачає зібрані кошти?

Після нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року проект Razom миттєво відреагував на надзвичайну ситуацію в Україні заради порятунку життя людей. Нашим пріоритетом є надання критичної гуманітарної допомоги найбільш нагальним потребам по мірі їх розвитку. Наразі це означає доставку гуманітарної допомоги у вигляді тактичної медицини, медичних товарів та засобів зв’язку, евакуацію дітей з обмеженими можливостями та їхніх сімей, а також підвищення обізнанності про війну в Україні. Razom підтримує адміністративні витрати не більше 15% (а історично, в середньому – нижче 10%).

Слідкуйте за нашим останніми новинами про розвиток і вплив нашого проекту та повний його огляд на нашій сторінці Razom Emergency Response.

Чи Разом є офіційно-зареєстрованою неприбутковою організацією?

Ми є зареєстрованою в США неприбутковою організацією зі статусом 501c3, заснованою у 2014 році після Революції Гідності. Ви можете дізнатися більше про Razom на різних сторінках нашого сайту: перевірьте звітність за минулі роки, познайомтесь з нашою радою, дізнайтесь більше про наші проекти та те, що вже було зроблено за 8 років. У зв’язку із загостренням надзвичайної та критичної ситуації в Україні, ми зараз працюємо над тим, щоб почати щоденні звіти на нашому акаунті, будь ласка, слідкуйте за оновленнями на нашій сторінці Updates.

Чи допомагаєте ви біженцям?

Ми знаємо про велику кількість українців, які втратили свої домівки внаслідок війни або змушені були покинути Україну. Razom реагує на це кількома способами:

Наша команда активістів поширює обізнаність про цей бік гуманітарної кризи серед міжнародної спільноти, щоб переконатися, що уряди країн світу активно працюють над підтримкою українських біженців.
Волонтери Razom з ініціативи “Children, We Will Make It” (Діти, ми встигнемо) евакуюють дітей з інвалідністю та їхні сім’ї до безпечних регіонів України, а в деяких випадках – за кордон, до Польщі. Детальніше про їхню роботу можна дізнатися тут.
Ми підтримуємо наших давніх партнерів БУР (Будуємо Україну разом), які допомагають переселенцям всередені України.
Ми об’єдналися з Ukrainian Jersey City, заради розробки проекту допомоги українським переселенцям у районі Tristate.
- Якщо ви особисто або ваша організація бажаєте суттєво допомогти українським переселенцям, будь ласка, заповніть цю форму: https://forms.gle/sitAyYwaNQSjHPgBA.
- Якщо ви український мігрант, який потребує допомоги, заповніть цю форму: https://forms.gle/cdVKRdCz4ii6U9kNA

У цій сфері працює багато інших організацій, малих та великих. Серед них рекомендуємо відвідати на такі ресурси:

Додаткові корисні ресурси:

Збір коштів та інші ресурси, яким ми довіряємо: https://linktr.ee/RazomForUkraine

Національний банк України відкрив спеціальний рахунок для збору коштів для Збройних Сил України

Інші способи допомогти Україні з-за кордону

Дякуємо за неймовірну підтримку України, українського народу та «Разом»!

Якщо ви не знайшли відповіді на своє конкретне запитання на цій сторінці, будь ласка, напишіть на електронну адресу: info@razomforukraine.org з темою “Read FAQ”.

Очікуйте відповідь впродовж 48 годин. Наші ресурси обмежені, але ми робимо все можливе. Дякуємо за розуміння!

«Між хвилинами і вічністю»: як працює стабілізаційний пункт на війні

Published: 9 Липня, 2026

Наша команда побувала на стабілізаційному пункті неподалік лінії фронту — менш ніж за 20 кілометрів від зони активних бойових дій. Саме сюди після евакуації доставляють поранених, а медики працюють у реальності, де між життям і смертю часто залишається лише кілька хвилин. Ми говорили з хірургом, анестезіологом та командою, яка щодня працює в цих умовах, про те, як виглядає стабілізаційний пункт зсередини, чому головною проблемою війни залишається час, як телемедицина рятує життя прямо під обстрілами та що насправді означає фраза “золота година” на сучасному фронті.

Час, якого немає: евакуація і межі медицини

Стабілізаційний пункт на війні – це не лікарня у звичному розумінні й не просто проміжна ланка між полем бою та госпіталем. Це місце, де медицина працює в умовах, коли час уже втрачено або майже втрачено, а рішення потрібно ухвалювати швидше, ніж дозволяє нормальна людська психіка. Саме тут поранений, якого вдалося евакуювати з позицій, вперше потрапляє в руки команди, здатної не лише зупинити критичну кровотечу чи знеболити, а й стабілізувати його настільки, щоб він пережив наступний етап – транспортування, операцію, госпіталь, реабілітацію.

Анестезіолог Дмитро, який працює на стабілізаційному пункті, говорить про свою роботу без романтизації. У його словах немає пафосу, хоча сама реальність, яку він описує, сильніша за будь-який пафос. Найбільше його болить не складність поранень і не виснаження команди, а те, що іноді пораненого неможливо вчасно забрати з поля бою. “Найбільше, що мене засмучує, – це неможливість вчасно евакуювати пораненого з поля бою”, – пояснює він. “Ми знаємо, що людина поранена, ми готові, умови для надання допомоги є, але пацієнта з поля бою іноді евакуювати або дуже довго, або взагалі не вдається”.

У військовій медицині часто говорять про “золоту годину” – критичний проміжок часу після поранення, коли шанс врятувати життя найбільший. Але на цій війні, особливо на окремих ділянках фронту, ця формула не завжди працює. Лікар формулює це майже гірко: “Як там кажуть – золота година, а в нас золотий тиждень”. Бували випадки, коли поранені залишались на позиціях надто довго, а медики могли підтримувати їх лише дистанційно: скидати антибіотики дронами, консультувати, що вводити, як розводити препарати, що робити до моменту евакуації.

Саме тут проявляється одна з ключових реальностей сучасної фронтової медицини: проблема не завжди в тому, що немає фахівців, ліків чи навичок. Дуже часто проблема в тому, що між пораненим і лікарем лежить поле бою – з дронами, артилерією, зруйнованими дорогами, погодою, відсутністю безпечного маршруту й постійним ризиком для евакуаційних груп. Тому стабілізаційний пункт працює не лише з тілом пораненого, а й з наслідками затримки, яку медицина не контролює.

У таких умовах телемедицина перестає бути модерним словом із презентацій і стає практичним інструментом виживання. Лікарі консультують бойових медиків і бійців через зв’язок, іноді фактично керуючи наданням допомоги в реальному часі. “Ми дзвонили, казали, що робити: як перев’язувати, що затискати, де тампонувати”, – згадує хірург Євген. В одному з випадків, за його словами, під дистанційним контролем вдалося зняти турнікети, проконтролювати кровотечу й урятувати кінцівку. Це не замінює евакуацію і не скасовує потреби в хірургії, але іноді саме така дистанційна підтримка дає людині шанс дочекатися допомоги.

Робота на межі: стабілізація, рішення і відповідальність

Коли пораненого нарешті доставляють на стабілізаційний пункт, команда має діяти швидко, але не механічно. Стабілізація – це не хаотичний набір дій і не автоматичне “зашити й відправити далі”. Це складний процес, у якому кожен крок залежить від стану пацієнта: чи він у шоку, чи замерз, чи є масивна крововтрата, чи стабільний тиск, чи може організм витримати втручання. “Привозять хлопця: він мокрий, холодний, незнеболений. Його треба роздягнути, укласти, витерти, зігріти, забезпечити анестезіологічну допомогу, стабілізувати по тиску та інших показниках. І тільки потім хірургічна група може безпечно працювати”, – пояснює хірург Євген.

Саме тому час роботи на стабпункті неможливо вкласти в одну таблицю. Якщо пацієнт відносно стабільний, допомога може зайняти 15–20 хвилин. Якщо стан важкий, лікарі можуть працювати дві або три години. Для цивільної уяви це може здаватися довго, але для фронтової медицини це іноді єдина можливість не втратити людину ще до госпіталю. “Медицина – це не завжди два плюс два”, – каже хірург. “Тут усе залежить від стану пацієнта, об’єму поранення, об’єму допомоги й стабілізаційних заходів”.

Окрема складна тема – ампутації та тяжкі травми кінцівок. На стабілізаційному пункті, за словами лікаря, не йдеться про “планові” ампутації в госпітальному сенсі. Якщо кінцівка нежиттєздатна, команда не намагається робити остаточне рішення там, де для цього немає всіх умов. Їхнє завдання – стабілізувати пацієнта, не погіршити його стан, зберегти те, що може мати значення для подальшої роботи хірургів і протезування, та передати людину на наступний рівень допомоги. “Госпіталь формує культю вже більш адаптовано до протеза”, – пояснює Євген. “Якщо ми бачимо, що кінцівка нежиттєздатна, ми не знімаємо турнікет, робимо хірургічну обробку, стабілізуємо і готуємо до транспортування”.

Це важливо розуміти: стабілізаційний пункт – не місце “остаточного лікування”. Це місце, де пораненого мають перевести зі стану катастрофи у стан, у якому його можна транспортувати далі. Тут не завершують історію пацієнта, а дають їй шанс продовжитися. У цьому сенсі робота анестезіолога є однією з центральних: він не просто “дає наркоз”, а фактично веде пацієнта через найнебезпечніший проміжок — між неконтрольованим станом після поранення і можливістю хірургічного втручання.

Війна при цьому постійно руйнує будь-яку стерильну картинку медицини. Пацієнтів можуть привозити на квадроциклах, на імпровізованих ношах, у багнюці, мокрими, холодними, після тривалого перебування на позиціях. Лікар згадує випадки, коли поранений фактично “залітав” на стабпункт у стані, де видно було лише очі, а все інше — багнюка, одяг, кров, виснаження. Команда зрізає речі, витягує людину, оцінює стан і починає працювати. Це та реальність, у якій стабпункт існує щодня: не в умовах ідеального протоколу, а в умовах війни, яка кожного разу приносить інший сценарій.

Вплив і системні зміни: від досвіду до стандартів

Попри це, медики говорять не лише про виживання, а й про розвиток. Один із запитів, який звучить у розмовах, — більше можливостей для навчання, професійного обміну, участі в конференціях, майстер-класах і курсах. Це не “бонус” і не абстрактна самоосвіта. Для людей, які щодня працюють із найтяжчими наслідками війни, розвиток означає кращі рішення, менше помилок, швидше реагування й більший шанс для пацієнта. У розмові прямо звучить потреба в оплаті конференцій, курсів, виїзних майстер-класів і обміну досвідом зі спеціалістами.

Уже зараз в Україні запускаються або обговорюються окремі навчальні напрями: курс ASET, майбутній ATLS, робота з інфекційним контролем, навчальні ініціативи, пов’язані з Razom Health. Окремо згадується, що інфекції в госпіталях є настільки серйозною проблемою, що потребують фактично цілого напряму роботи. Це ще один доказ того, що фронтова медицина не закінчується на стабілізації. Поранений проходить довгий шлях, і якість кожного етапу впливає на результат: від першої допомоги на позиції до евакуації, стабпункту, госпіталю, інфекційного контролю, реабілітації та повернення до життя.

У цьому контексті ключову роль відіграє програма Razom Heroes, яка працює не з окремими випадками, а з системою в цілому. Йдеться про підготовку бойових медиків, інструкторів, забезпечення підрозділів, розвиток навчальних програм і створення умов, у яких досвід фронту не залишається на рівні окремих історій, а перетворюється на стандарти. Саме через такі програми формується зв’язок між реальністю стабілізаційного пункту та довгостроковими змінами: впровадження навчальних курсів, розвиток телемедицини, підтримка інструкторських програм, систематизація знань і передача їх іншим підрозділам.

Стабілізаційний пункт — це місце, де медицина найменше схожа на красиву історію і найбільше схожа на боротьбу з часом. Тут не завжди можна врятувати всіх. Тут не завжди можна зробити те, що лікар знає і вміє зробити, бо пацієнт може просто не доїхати. Тут “золота година” іноді перетворюється на дні очікування, а телемедицина стає тимчасовим мостом між позицією і лікарем. Але саме тут видно найважливіше: українська військова медицина не просто реагує на війну — вона вчиться, адаптується, створює нові практики й намагається перетворити досвід кожного поранення на знання, яке допоможе врятувати наступного.

І, можливо, найточніше роботу стабпункту можна описати не героїчними словами, а дуже практично: це місце, де людину намагаються довести до наступного шансу. До госпіталю. До операції. До протеза. До реабілітації. До життя після поранення.

Саме тому головне питання для цієї системи — не лише скільки медиків працює на стабілізаційному пункті і яке обладнання вони мають. Головне питання — як зробити так, щоб поранений дістався до них раніше, щоб лікарі мали більше часу, щоб телемедицина стала системною, щоб навчання було регулярним, а досвід фронту не губився в окремих історіях, а перетворювався на стандарти.

Бо на війні медицина часто починається не тоді, коли пацієнт потрапляє на стіл. Вона починається значно раніше – у момент, коли хтось має встигнути його забрати.

Razom та партнери запускають перший в Україні проєкт для захисту поранених від інфекцій, стійких до антибіотиків

Published: 8 Липня, 2026

Razom for Ukraine («Разом для України»), провідний американський благодійний фонд, та українські партнери, офіційно запускають проєкт із профілактики інфекцій TDAC (Trauma Decontamination and Antimicrobial Resistance Containment) — першу в Україні ініціативу для зупинки поширення бактерій, стійких до антибіотиків (мультирезистентних організмів, MDRO). Мета — знизити ризик тяжких інфекцій у поранених і покращити результати їхнього лікування.

Проєкт втілюють у партнерстві з Центром громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України та Інститутом молекулярної біології і генетики Національної академії наук України за підтримки медичних фахівців із передової, залучених до догоспітальної допомоги. Його ключовий фокус — зупинити передачу небезпечних бактерій ще до того, як пацієнт потрапляє до лікарні.

Чому це важливо

Поранений рідко потрапляє до лікарні напряму. До цього — пункт збору, польова хірургія, районна лікарня. На кожному етапі ризик зараження резистентними бактеріями зростає. За даними дослідження Хейлі Урен у The Lancet Infectious Diseases (2025), чим довше триває транспортування поранених, тим вищий ризик інфекції. Він особливо зростає наприкінці довгого шляху і відрізняється залежно від регіону.

Це не лише українська проблема. Коли поранених перевозять на лікування до європейських країн, разом із ними можуть поширюватися небезпечні бактерії. Такі випадки вже фіксують лікарні в Польщі та Німеччині.

«Антимікробна резистентність може коштувати стільки ж людських життів, як і рак до 2050 року — до 10 мільйонів смертей щороку у світі, за оцінками уряду Великої Британії. Стійкі бактерії не зупиняються на кордонах. Те, що відбувається в Україні сьогодні, є сигналом для кожної системи охорони здоров’я у світі. Саме тому ми пишаємося запуском проєкту з профілактики інфекцій», — каже Ден Солчаник, директор програми Razom Health.

Як це працює

Команда науковців та лікарів під керівництвом Хейлі Урен досліджує, де і як резистентні бактерії потрапляють до пацієнтів під час евакуації. На основі цих даних впроваджують стандартизовані підходи до ранньої деконтамінації — очищення від забруднення.

Проєкт розрахований на три етапи. Зараз команда проводить скринінг поранених на всьому евакуаційному маршруті — від пунктів збору до польових хірургічних підрозділів (Role 2) та лікарень (Role 3) — щоб визначити джерела зараження. У другій половині 2026 року на основі зібраних даних будуть створені спеціалізовані підрозділи деконтамінації, де пацієнти проходитимуть повне знезараження до госпіталізації. У 2027 році програму масштабують по всій країні.

«Серед поранених внаслідок війни часто трапляються бактерії, стійкі до багатьох антибіотиків, зокрема й до препаратів останньої лінії. Тому дуже важливо втручатися якомога раніше, щоб не допустити розвитку інфекції ще до госпіталізації», — каже Хейлі Урен, керівниця проєкту та головна дослідниця від Razom та UPHC.

Підхід ґрунтується на досвіді військової медицини США та адаптований до умов війни й тривалої евакуації в Україні. Рання профілактика знижує потребу в антибіотиках широкого спектру — і тим самим уповільнює розвиток резистентності, яка загрожує всій світовій системі охорони здоров’я.

Для додаткової інформації, будь ласка, звертайтеся за поштою anna.hryniv@razomforukraine.org

7-ма місія «Face the Future» від Razom: Як провідні світові хірурги відновлюють обличчя українців після травм

Published: 7 Липня, 2026

У травні 2026 року Івано-Франківськ прийняв сьому міжнародну медичну місію «Face the Future», організовану Razom for Ukraine. Хірурги з Канади, США та України виконали 68 хірургічних втручань для 24 пацієнтів із важкими травмами обличчя.

У центрі кожної місії — людина та її дуже особиста мрія. Для Андрія з Івано-Франківська це можливість знову вільно дихати. Для Романа з Хотина — відновити обличчя після перебування у полоні. Для Михайла зі Стрия — видалити шрам та отримати корекцію носа, зламаного внаслідок удару FPV-дрона.

Різні історії, але один спільний шлях до відновлення. Усі троє увійшли до числа 24 пацієнтів, яких лікували в Івано-Франківську під час сьомої місії «Face the Future», організованої Razom for Ukraine.

Десятки операцій лише за кілька днів

Із 3 до 8 травня Івано-Франківська обласна клінічна лікарня стала центром інтенсивної хірургічної роботи. Команди з Канади, США та України виконали 68 хірургічних процедур для пацієнтів із важкими травмами обличчя — як військових, так і цивільних.

«Цього разу до українських колег долучилися 13 спеціалістів із Північної Америки. Команда включала шістьох хірургів і сімох медичних сестер із Канади та США. П’ятеро учасників команди мають українське походження», — розповів Пітер Адамсон, президент і засновник Face the Future Foundation.

Razom — ключовий партнер місії

За межами операційної Razom відіграє ключову роль у тому, щоб місія стала можливою. Організація забезпечує логістику, координацію та частину медичних матеріалів, дозволяючи лікарям повністю зосередитися на допомозі пацієнтам.

«Razom — це міст між Північною Америкою та Україною. Ми беремо на себе всю координацію на місці — логістику, організацію та комунікацію з лікарнею. Це дозволяє лікарям зосередитися на пацієнтах і зменшує навантаження на лікарню», — зазначила Ірина Мацюк, координаторка Razom в Україні.

Це також підтвердила Наталія Комашко, керівниця місії “Face the Future” в Україні

«Я особливо пишаюся нашою українською командою, робота якої розпочинається задовго до приїзду міжнародних фахівців і триває після їхнього від’їзду. Ми щиро вдячні Razom for Ukraine — не лише за допомогу в залученні експертних команд до України, а й за забезпечення необхідними медичними матеріалами, які суттєво посилюють спроможність нашої лікарні», — підкреслила Наталія Комашко.

Партнерство, яке повертає якість життя

Ці місії стали можливими завдяки тісній співпраці лікарів, біоінженерів і волонтерів, об’єднаних однією метою — відновити функції та якість життя пацієнтів навіть у найскладніших випадках.

Програму реалізують Razom for Ukraine, Face the Future Foundation, Still Strong та Благодійний фонд «Пацієнти України» у партнерстві з Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею та за підтримки Materialise.

«Я глибоко вдячний усім, хто долучився. Вони виконують важливу роботу й надають реальну підтримку. Я вдячний, що такі допомога та місії існують», — сказав пацієнт Михайло Вовчина.

Як міжнародні місії змінюють українську хірургію

Хоча типи травм від місії до місії залишаються переважно схожими, можливості українських медичних команд продовжують суттєво зростати. На цьому наголосив Ентоні Бріссет, американський хірург і медичний директор місії Face the Future, який уже чотири рази брав участь у програмі.

«Лікарі та медичні сестри стають краще підготовленими й розширюють свої навички. Це відображається у складних процедурах, які ми виконували цього тижня, зокрема у випадках, що стосувалися провідних міжнародних експертів із реконструкції носа. Саме такого рівня допомоги заслуговують українці», — сказав він.

Місія є частиною ширшої довгострокової роботи, що виходить за межі окремих операцій. Йдеться не лише про лікування пацієнтів із найтяжчими травмами, а й про зміцнення хірургічної спроможності України. Українські лікарі, анестезіологи та медичні сестри працюють пліч-о-пліч із міжнародними командами, набуваючи досвіду й беручись за дедалі складніші випадки. За словами керівниці проєкту Razom Health Co-Pilot Юлії Шами:

«За останні 3 роки медичні місії Razom допомогли провести життєво важливі операції для понад тисячі пацієнтів зі складними травмами. Через проєкт Co-Pilot ми зміцнюємо довгострокову хірургічну спроможність України — навчаючи спеціалізованих хірургів, розширюючи міжнародні партнерства та розвиваючи сучасну реконструктивну медицину, щоб критично важливі знання залишалися в Україні та продовжували розвиватися».

Навчання та обмін досвідом

Паралельно з проведенням операцій понад 200 лідерів сестринської справи з усієї України зібралися на VII Міжнародному симпозіумі з медсестринства. Половину доповідей представили міжнародні спікери, іншу половину — українські фахівці з медсестринства.

Симпозіум відбувся за підтримки Razom for Ukraine та став важливим кроком у посиленні освіти й професійного розвитку медичних сестер в Україні. Лікарня також отримала симуляційні тренажери для практичного навчання, надані Razom.

Крім того, в Івано-Франківську в межах місії Face the Future Ukraine відбувся VII Симпозіум із реконструктивної хірургії голови та шиї. Однією з ключових подій став приїзд Фредеріка Дж. Меніка — одного з провідних світових експертів із реконструкції носа. Він провів лекції та практичні заняття, поділившись сучасними підходами до складної реконструкції та ухвалення клінічних рішень у хірургії.

Гуманітарна програма «Face the Future Ukraine» була заснована організаціями Face the Future Foundation, Razom for Ukraine та Still Strong з метою надання безкоштовної реконструктивної хірургічної допомоги українським пацієнтам і навчання українських хірургів. Програму реалізують у партнерстві з Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею Івано-Франківської обласної ради, Healing The Children North East, Materialise та Благодійним фондом «Пацієнти України».

Коли під ударом культура, медицина і звичайне життя

Published: 2 Липня, 2026

В Україні війну вимірюють не лише лінією фронту. Її вимірюють почорнілими від вогню під’їздами, дітьми, яких вночі несуть в укриття, медиками, які рятують сусідів навіть тоді, коли пошкоджені їхні власні підстанції, і митцями, які повертаються до домівок, яких більше не існує.

У ніч на 2 липня Київ знову прокинувся від вибухів. Люди спускалися в метро, підвали й коридори, ховали дітей, телефонували рідним, чекали новин із районів, де палали будинки й працювали рятувальники.

Це була одна з наймасштабніших комбінованих атак на столицю: ракети й дрони били по місту хвилями. У Києві є загиблі та десятки поранених. Серед постраждалих — діти, мешканці житлових будинків, працівники екстреної медичної допомоги. Пошкоджені будинки, автомобілі, медична інфраструктура, історичні споруди та місця, пов’язані з українською культурою.

У Шевченківському районі згоріла квартира культурної менеджерки, директорки кінотеатру «Ліра» Ірини Плехової та режисера і сценариста Олега Чорного. Їхній будинок — історичний, пов’язаний із працівниками кіностудії імені Олександра Довженка та їхніми родинами. Повністю згоріли два під’їзди. Під час евакуації Ірина та Олег допомагали вибратися сусідкам — двом старшим жінкам.

Також вшосте був пошкоджений будинок режисерки Ірини Цілик. Постраждав двір будинку Вадима Міського, програмного директора «Детектор медіа». Це не лише пошкоджені стіни. Це удар по просторах, де люди жили, творили, зберігали пам’ять і будували культурне життя країни.

В цей же день внаслідок атаки знищено центральний склад видавництва BookChef де було близько 800 тис. книг.

Під ударом опинилася й цивільна медицина. У Києві була пошкоджена підстанція екстреної медичної допомоги, постраждали працівники швидкої — медики та водії, пошкоджені автомобілі швидкої. Ті, хто першими їдуть рятувати інших, самі стали постраждалими від атаки.

І Київ був не єдиним. У Запорізькій області громади пережили сотні ударів за добу, зокрема FPV-дронами. На Харківщині загинули цивільні, серед них 15-річний хлопець, десятки людей постраждали. На Дніпропетровщині дрони пошкодили будинки, автівки, АЗС та іншу цивільну інфраструктуру.

У такі ночі стає особливо видимою робота тих, хто прибуває першим: ДСНС, поліції, медиків, добровольчих і швидкого реагування команд.

Матвій Суслов, проєктний менеджер Razom із тактичної медицини, цієї ночі працював у Києві разом із такими групами. Вони допомагали переносити людей, яких дістали з-під завалів, у безпечніші місця та надавали першу допомогу цивільним.

«Обстріл був настільки щільний і масштабний, що нам доводилося пересуватися маленькими ділянками, ховатися в переходах або швидко виїжджати з небезпечних місць машиною», — розповів Матвій. Біля Лук’янівки після одного з вибухів у машині заблокувало двері. «Та нам пощастило».

Найбільше йому запам’яталося подружжя, яке підійшло й запитало, що сталося з їхнім будинком. Їхній дім горів. У їхніх очах були розгубленість, сум і нерозуміння того, як життя могло змінитися за одну мить.

Матвій окремо відзначає роботу ДСНС і поліції на місцях влучань. Для команди Razom це також нагадування, чому важливо підтримувати ті структури, які першими опиняються поруч із людьми після атаки: проводити навчання з домедичної допомоги, передавати необхідні медичні засоби, посилювати спроможність реагувати в перші хвилини.

У такі моменти це не абстрактна робота. Це конкретні навички, конкретні люди й конкретні життя — українців і гостей країни, які можуть бути врятовані завдяки вчасній допомозі.

Росія продовжує бити по цивільних, дітях, медиках, культурних діячах і родинах у власних домівках. Україна продовжує стояти — завдяки тим, хто навіть після найстрашнішої ночі виходить допомагати іншим.

Від світових воєн до війни сьогодення: як український скаутинг захищає дух молоді в Одесі

Published: 30 Червня, 2026

Теплого травневого дня мальовничий берег озера в Одесі, усіяний наметами, лунав дитячим сміхом і грою. На березі, неподалік від свого табору, шеренга юних вікінгів із непохитною єдністю промовила свою присягу:

«Браття, пора нам ставати, пластових ідей няти. Слава Україні!»

Яскраві відзначки на їхніх одностроях — кожна здобута завдяки успішному виконанню непростого завдання чи випробування — виблискували на сонці, поки діти тримали біля себе уявні щити вікінгів.

Так, сьогодні вони були вікінгами.

Не сиротами чи дітьми, які втратили дім. Не біженцями, змушеними покинути рідне місто. Не дітьми батьків, які воюють на передовій. Не дітьми війни.

Просто вікінгами у прекрасному, безтурботному світі дитячої уяви.

А передусім — просто дітьми.

Саме до такого повернення до дитячої безтурботності й створення простору для вільного розвитку прагне Пласт — українська скаутська організація. Уже понад століття Пласт допомагає молоді формувати характер, розвивати лідерські якості та будувати міцну спільноту через мандрівки, служіння й командну роботу. У сучасній Україні, де чимало дітей зростали під тінню війни, ці цінності набувають нового змісту, відкриваючи для них реальність, сповнену нових можливостей.

Пласт, як і вся Україна, загартувався у боротьбі, випробуваннях і, здавалося б, нездоланних перешкодах. Заснована у 1912 році в Західній Україні, організація пережила дві світові війни, а також окупацію Польщею, Німеччиною та Росією, кожна з яких забороняла або суттєво обмежувала діяльність Пласту.

1. Пластовий табір у селі Солочин (Закарпатська область), 1934 рік. Архів проєкту «Локальна історія». 2. Пластова група в селі Брюховичі Львівського повіту Львівського воєводства, 1920-ті роки. Особистий архів Дарії Корчак. 3. Пластунки, 1930-ті роки. Архів проєкту «Локальна історія». 4. Пластовий табір для хлопців у Старяві поблизу Хирова, що тривав з 28 червня до 24 липня 1939 року. Особистий архів Лукії Лукомської.

Теоретично Пласт, як і вся Україна, не мав би вистояти. Війна за війною, режим за режимом — усе, що спіткало землю, на якій постав Пласт, намагалося загасити полум’я української культури й поступу, яке він прагнув підтримувати. Усе це мало перетворити і Пласт, і Україну лише на далекий спомин.

І тепер повномасштабне вторгнення Росії знову оживило найтрагічніші сторінки минулого, змусивши Пласт вкотре боротися за своє існування та своє ім’я. Та за свою більш ніж столітню історію Пласт неодноразово доводив: як і Україну, його не так легко зламати.

Від початку повномасштабного вторгнення до Одеси переїхали понад 25 тисяч дітей, які були змушені покинути свої домівки. У поєднанні з нестачею молодіжних програм і стабільних просторів для спілкування це значно обмежує можливості багатьох дітей для особистісного розвитку, формування лідерських навичок та налагодження соціальних зв’язків. Саме для того, щоб допомогти подолати цю проблему, цього року Razom об’єднав зусилля з Пластом.

Втім, виклики, з якими стикаються діти в Одесі, не обмежуються лише вимушеним переселенням. Повітряні тривоги залишаються невід’ємною частиною повсякденного життя, а молодіжні заходи й досі можуть будь-якої миті перерватися через загрозу обстрілів. Пластова виховниця Поліна згадує випадок, коли над табором пролетів російський дрон-камікадзе типу Shahed, змусивши всіх терміново спуститися в укриття.

«Це було дуже страшно… Але потім ми мусили повернутися й просто продовжити. У країні, де немає війни, про таке навіть не доводиться думати», — розповіла Поліна.

Подібні думки й тривоги супроводжують українських дітей та молодь у повсякденному житті. Саме тому такі організації, як Пласт, сьогодні мають особливе значення, створюючи для них простір для розвитку, підтримки й відчуття нормального дитинства.

«Сьогодні в Україні немає нічого “звичайного” в тому, щоб бути молодою людиною, — каже Настя Раб, директорка з розвитку Razom. — Навіть літній табір відбувається на тлі повномасштабної війни. Але саме тому такі досвіди стають ще важливішими. Вони дають молодим людям спільноту, відчуття мети, лідерські навички та надію на майбутнє».

Попри всі ці виклики, цієї весни одеський осередок Пласту провів уже п’ятий великий молодіжний захід від початку року — «Весняний фестиваль». Він об’єднав дітей з усієї Одеської області та інших куточків України на вихідні, сповнені таборування, ігор, випробувань і нових знайомств. Команда Razom долучилася до фестивалю, щоб побачити все на власні очі та поспілкуватися з учасниками й виховниками про те, що для них означає Пласт і чому вони вважають його важливим у формуванні майбутнього України.

Минулого року Razom став партнером одеського осередку Пласту, щоб забезпечити підтримку молодіжних програм протягом усього року. Завдяки наданню наметів, мотузок, матеріалів для творчості та навчальних ресурсів Razom допоміг втілити в життя ідеї та задуми Пласту щодо розвитку дітей у своїй громаді.

Учасники фестивалю проходили різноманітні майстер-класи, навчальні станції та ігри, де опановували скаутські й туристичні навички: вчилися в’язати вузли, правильно пакувати наплічник, встановлювати намети та орієнтуватися за картою. Усі необхідні матеріали для цих занять були надані Razom.

Їхні досягнення відображаються у відзначках, які вони здобувають, і кожна з них має свою історію. Більшість дітей уже встигли отримати кілька відзначок, беручи участь у різних пластових програмах протягом року, зокрема й відзначку за навички надання домедичної допомоги.

Окрім практичних навичок, учасники та виховники наголошували на ще одній важливій ролі Пласту — створенні середовища, у якому природно розвиваються українська мова, культура та спільнота. Пласт є україномовною організацією, тож усі заходи й активності проводяться українською мовою. Для дітей, які не розмовляють українською вдома або щодня часто стикаються з російською, це простір, де українська мова й культура є нормою, а не винятком.

«Дитина має бути занурена в україномовне середовище, у культуру та досвід, де російська не проникає в цей простір», — каже Коротаєва.

Для частини учасників Пласт стає можливістю наново відкрити для себе українську культуру й опинитися в середовищі, де цей досвід можна розділити з іншими.

«Їм потрібна спільнота. Їм хочеться мати більше друзів, які поділяють їхні цінності — українські цінності, які розмовляють українською. Можливо, у школі чи поруч із домом у них цього немає», — каже Поліна.

Пласт інвестує не лише в розвиток дітей-учасників, а й у підготовку виховників і юнацьких провідників. Як простір для становлення молодих людей, Пласт допомагає старшим учасникам увійти в доросле життя з лідерським мисленням, практичними навичками та готовністю брати на себе відповідальність.

«Це також багато дає й мені. Я здобуваю досвід лідерства — можливість, яку не так часто маю в повсякденному житті», — каже одна з пластових виховниць.

Найголовніше ж, за словами учасників і виховників, Пласт дарує людям стосунки та дружбу, які залишаються на все життя. Це не просто табір, куди дітей привозять вранці, а ввечері забирають додому. Це спільнота, частиною якої людина залишається назавжди, зазначає Коротаєва.

«Для мене Пласт став невід’ємною частиною життя», — каже юна учасниця.

Пласт — це насамперед інвестиція в стійке майбутнє України. Водночас зв’язок Razom із Пластом має значно глибше коріння. Чимало членів команди Razom у дитинстві та юності були пластунами або виховниками й саме своєму досвіду в Пласті завдячують любов’ю до України та прагненням працювати заради неї.

Дора Хом’як — третя ліворуч під час пластового конкурсу з історії та ораторського мистецтва.

Дора Хом’як вітається лівою рукою з пластовою виховницею.

Дора Хом’як, генеральна директорка Razom, розпочала свій шлях у Пласті ще в дитинстві, відвідуючи табори пластового осередку у Вашингтоні. Згодом вона сама стала пластовою виховницею, де навчилася планувати й проводити табори для понад десятка дітей, які були лише на кілька років молодші за неї.

«Я покладаюся на весь цей досвід упродовж своєї кар’єри, — каже Хом’як. — Співпрацювати. Адаптуватися до обставин. Коли можеш — бачити світлий бік життя. Поважати природу».

Настя Раб переїхала з України до США ще дитиною. Саме в Пласті вона знайшла українську спільноту, яка допомогла їй зберегти тісний зв’язок зі своїм корінням.

«Пласт багато в чому сформував мене як особистість. Усвідомлення того, що сьогоднішні пластуни знаходять тут ту саму дружбу, ті самі цінності й відчуття відповідальності, які колись знайшла я, викликає в мене особливу гордість за наше партнерство», — каже Раб.

Уляна Білаш, директорка з питань персоналу та культури Razom, походить із родини з глибокими пластовими традиціями. Її батьки познайомилися на пластовому таборі й передали цей досвід доньці, яка згодом сама брала участь у таборах Пласту в США, Канаді, Іспанії, Бельгії, Німеччині та Україні — як учасниця, так і виховниця.

У 2022 році, коли через повномасштабне вторгнення літні табори Пласту в Україні були змушені призупинити роботу, Білаш долучилася як волонтерка до пластового табору в Іспанії, де перебували українські діти-біженці. Це стало для неї ще однією можливістю підтримати нове покоління. Сьогодні, коли Пласт знову працює в Україні, вона докладає зусиль, щоб діти й надалі мали ті самі можливості, які колись мала вона як пластунка.

«Зараз ми щасливі, що табори Пласту в Україні продовжують працювати, але нам часто бракує ресурсів для їхнього проведення, — каже Білаш. — Підтримуючи пластові табори, ми можемо допомогти українським дітям здобути навички, які допоможуть їм стати лідерами успішної й демократичної України».

Пластові учасники з України відтворюють свою версію Маріупольського театру під час пластового табору в Іспанії, 2022 рік.

Координаторка з громадської взаємодії адвокаційного напряму Razom Дарина Лесняк, також випускниця Пласту, започаткувала власну пластову групу в Шанхаї як спосіб ділитися й продовжувати власну українську історію, де б вона не перебувала.

«З Пластом ти завжди носиш із собою частинку України», — каже Лесняк.

Багата історія Пласту та його діяльність значною мірою привели багатьох членів команди Razom туди, де вони перебувають сьогодні. Водночас вплив Пласту виходить далеко за межі звичайних сфер українського суспільства. Пластуни брали активну участь у світових війнах, були серед активних учасників Революції Гідності 2014 року, а сьогодні багато з них служать на передовій, захищаючи Україну від російської агресії.

Присутність пластунів у лавах Збройних сил України створює складну реальність. Значні ресурси, час і зусилля спрямовуються на підтримку нинішніх і колишніх пластунів у війську, що є надзвичайно важливим пріоритетом. Водночас це створює виклики для фінансування та забезпечення стабільної роботи базових молодіжних програм, які підтримують Пласт і готують нове покоління, зазначає Раб.

Майбутнє Пласту в Одесі виглядає як перспектива зростання. Наразі програма працює на повну потужність, а в черзі на участь — понад 100 дітей. Водночас ресурсів для охоплення такої кількості охочих недостатньо; наявні можливості не відповідають рівню попиту, зазначає Коротаєва.

«Ми майже щодня отримуємо запити від батьків, — каже Коротаєва. — Я постійно пишу й повторюю всюди, що наша мрія — щоб кожен, хто хоче долучитися, міг це зробити. Кожна дитина, особливо тут, в Одесі».

У перспективі одеський Пласт планує розширити інвентар, підготувати більше виховників і зрештою відкрити власний офіс, щоб охопити ще більше громад у регіоні. Організатори Пласту наголошують на важливій ролі донорів і зовнішньої підтримки, без яких реалізація цих планів буде неможливою.

«Завдяки цим грантам протягом останніх семи місяців ми значно виросли та зробили наші заходи масштабнішими й якіснішими. Без цієї підтримки ми б не змогли цього досягти», — каже Коротаєва.

«Одна з речей, які найбільше тішать мене у складні дні, — це усвідомлення того, що люди в інших країнах нас підтримують».

Щороку Пласт функціонує як спільнота знань, розвитку навичок, близьких стосунків і українських цінностей.

Незалежно від того, чи це дитина-біженець в Іспанії, іммігрант у США, чи молодий «вікінг» на березі озера в Одесі, кожен пластун стає частиною його великої історії — досвіду, який вони, ймовірно, не забудуть ніколи.

«Для багатьох людей Пласт — це одна велика пригода», — каже учасник Ігор.

«Це щось, чим ти маєш просто насолоджуватися».

Пласт в Одесі — це лише один із важливих проєктів, які ми змогли підтримати цього року завдяки щедрості нашої спільноти.

Але наша робота на цьому не зупиняється.

Війна намагається вкрасти їхнє дитинство, але ви можете допомогти нам повернути його.

Ставши частиною цієї важливої місії, ваша пожертва на нашу дитячу кампанію допомагає українським дітям повернути радість, стійкість і надію — даруючи їм безпечні простори, де вони можуть навчатися, розвиватися і просто бути дітьми.

Майбутнє починається в громадах: як молодь змінює Україну під час війни

Published: 25 Червня, 2026

У межах місяця Children & the Future Under Fire Razom розповідає про ініціативи, які підтримують дітей, підлітків і молодь в Україні — не лише як тих, хто потребує захисту, а як активних учасників відновлення та розвитку своїх громад.

Одна з таких ініціатив спрямована на розвиток активної молоді у 25 громадах 14 областей України, зокрема в тих громадах, які зазнали значного впливу війни. Проєкт реалізує Національна мережа розвитку локальної філантропії “Філантропи” за підтримки Razom та Fondation de France.

В основі проєкту — міжнародна модель Молодіжних Банків Ініціатив (Youth Banks). Це підхід, який уже понад два десятиліття працює в різних країнах світу та дає молодим людям можливість не просто навчатися, а самостійно ухвалювати рішення, залучати ресурси й підтримувати зміни у своїх громадах.

Подібні моделі молодіжної філантропії існують і в США: наприклад, Northfield YouthBank та програми youth-led grantmaking при community foundations дають молодим людям можливість не лише подавати ідеї, а й самостійно ухвалювати рішення про фінансування проєктів у своїх громадах.

Що ж таке Молодіжний Банк Ініціатив (МБІ)

МБІ – це міжнародна модель, яка реалізується вже понад 20 років в 37 країнах світу за підтримки Youth Bank International. В Україні ця модель реалізовується Національною мережею розвитку локальної філантропії за фінансової підтримки Razom for Ukraine та Fondation de France. МБІ – це команда молодих людей, яка досліджує потреби своєї громади, залучає локальні ресурси, проводить грантові конкурси та підтримує реалізацію молодіжних проєктів.

Іншими словами, молодь не лише подає власні ідеї на підтримку. Вона сама вчиться бути грантодавцем: аналізує потреби, визначає пріоритети, формує критерії відбору, ухвалює рішення щодо фінансування та супроводжує реалізацію ініціатив.

Модель побудована на принципі “навчання через дію”. Молоді люди проходять повний цикл управління локальними змінами: від дослідження потреб громади до фандрейзингу, підтримки проєктів, моніторингу результатів і звітування перед громадою.

Як це працює

Щороку кожна команда Молодіжного Банку Ініціатив проходить повний цикл роботи.

Спершу формується команда активної молоді, яка проходить базову підготовку та розподіляє ролі. Далі учасники досліджують потреби громади: проводять опитування, фокус-групи та консультації з мешканцями, щоб зрозуміти, які виклики є найбільш актуальними.

На основі цього дослідження молодь визначає пріоритети — теми й напрямки, які потребують підтримки саме в їхній громаді. Це можуть бути соціальні, освітні, культурні, волонтерські або інші ініціативи, які відповідають реальним локальним потребам.

Наступний етап — локальний фандрейзинг. Команди організовують благодійні акції, ярмарки, кампанії та події, залучаючи кошти від місцевих мешканців, бізнесу й партнерів. Це важлива частина моделі, адже вона допомагає молоді не лише говорити про зміни, а й об’єднувати навколо них громаду.

Після цього МБІ оголошує відкритий грантовий конкурс молодіжних ініціатив, розробляє критерії відбору та ухвалює рішення про підтримку проєктів. Підтримані команди впроваджують свої ідеї за менторської підтримки Молодіжного Банку Ініціатив, а наприкінці циклу аналізують результати, оцінюють вплив і звітують перед громадою.

Чому співфінансування є ключовим

Одна з головних особливостей цієї моделі — співфінансування.

Команди не просто отримують підтримку ззовні. Вони самостійно залучають ресурси у своїй громаді: говорять із мешканцями, шукають партнерів, працюють із локальним бізнесом, організовують благодійні події. А за результатами грантового конкурсу Молодіжний Банк Ініціатив дофінансовує молодіжні проєкти.

Це означає, що чим активніше команда залучає локальні ресурси та підтримку громади, тим більше можливостей вона отримує для реалізації власних ідей.

Такий підхід формує не лише окремі проєкти, а й довіру всередині громади. Молодь бачить, що її голос має значення. Місцеві мешканці бачать, що молоді люди здатні брати відповідальність. А громада отримує ініціативи, які створені не “згори”, а народжені з її реальних потреб.

Що це дає молоді

Участь у Молодіжному Банку Ініціатив дає молодим людям практичний досвід, який складно отримати лише через формальну освіту. Вони вчаться працювати в команді, управляти проєктами, аналізувати інформацію, писати грантові заявки, комунікувати ідеї, вести фандрейзинг і відповідально розподіляти ресурси.

Але не менш важливо те, що молодь отримує досвід довіри. Їй не просто кажуть, що вона важлива для майбутнього громади. Їй передають реальні інструменти впливу: можливість досліджувати, вирішувати, підтримувати й відповідати за результат.

Для громад, особливо тих, що постраждали від війни, це має особливе значення. В умовах втрат, вимушеного переміщення та постійної невизначеності важливо не втрачати активну молодь, а створювати для неї причини залишатися залученою, розвиватися й бачити своє місце в майбутньому України.

Там, де молоді дають шанс

За кожним Молодіжним Банком Ініціатив стоїть не лише грантовий конкурс чи навчальна програма. Стоять люди, які в якийсь момент почули просту, але дуже важливу фразу: “У тебе все вийде”.

У Коблівській громаді на Миколаївщині цей шлях починався не з великих перемог. Координаторка МБІ Оксана Духань згадує, що два роки тому повернулася з навчання з “повним вагоном сумнівів”. Вона була не місцева, знала небагато людей, а сама громада складалася з 11 сіл, розкиданих без зручного транспортного сполучення. Через війну частина молоді виїхала, можливостей стало менше. Навіть зібрати першу команду з трьох людей було викликом.

Перший фандрейзинг теж не спрацював. Команда відкрила благодійну банку, склала плани — і чекала. Але ніхто не донатив, бо про них просто ніхто не знав. Тоді вони змінили підхід: пішли до людей особисто. Просили повірити не просто в проєкти, а в молодіжні ідеї. І громада поступово почала відповідати довірою.

Одним із перших проєктів стало відновлення волейбольного майданчика в селі Лугове. Підлітки самі планували бюджет, закуповували матеріали, фарбували й облаштовували простір. Для них це був не просто майданчик. Це був перший досвід: ми можемо змінити місце, де живемо.

Після цього була і критика. Хтось казав, що можна було зробити краще, що сітка не така, що підліткам не варто давати гроші. Але саме в цей момент стало зрозуміло: сенс був не в тому що щось зроблено не так. Сенс був у тому, що молоді люди вперше самі пройшли шлях від ідеї до результату. А вже через рік у тому ж Луговому молодь реалізувала ще один проєкт — облаштувала сучасний кінозал для жителів села.

Сьогодні команда МБІ Коблево — це вже 12 активних підлітків. За два роки вони реалізували 15 молодіжних проєктів у восьми селах, залучили близько 250 000 гривень на молодіжні ініціативи, а понад 45 підлітків отримали свій перший реальний досвід проєктного менеджменту, фандрейзингу та громадської діяльності.

Інша історія — з Черкас. Тетяна Гончарова прийшла до Молодіжного Банку Ініціатив як молода фахівчиня, яка шукала простір, де може бути корисною. Її перший проєкт “ArtІнсайт” поєднав психологічну підтримку й творчі практики. За один місяць він охопив понад 150 людей.

Для Тетяни це була не просто перемога в конкурсі. Це був момент, коли вона відчула: її ідеї мають цінність, а бажання допомагати може перетворюватися на реальні зміни. Пізніше вона очолила Молодіжний Банк Ініціатив і тепер підтримує інших молодих людей — допомагає їм не боятися говорити, діяти й пробувати.

Саме в цьому сила МБІ. Вони не просто фінансують молодіжні ідеї. Вони створюють момент, коли дівчина чи хлопець у своїй громаді вперше відчувають: мені довіряють. Мій голос важливий. Моя ідея може стати чимось реальним.

А під час війни це має особливу вагу. Бо майбутнє України — це не абстрактна дата після перемоги. Воно вже формується в таких маленьких рішеннях: зібрати команду, вийти до людей, попросити підтримки, облаштувати майданчик, провести зустріч, підтримати чужу ідею, повірити в себе.

Великі зміни справді можуть починатися з маленької локальної ініціативи. Особливо тоді, коли молоді вчасно дають шанс.

Майбутнє, яке створюється на місцях

Війна змусила багатьох молодих людей дорослішати швидше. Але навіть у цих обставинах вони не лише адаптуються — вони діють.

Через Молодіжні Банки Ініціатив молодь в українських громадах запускає локальні проєкти, підтримує однолітків, залучає мешканців, працює з партнерами та вчиться приймати рішення, які впливають на життя навколо.

Для Razom підтримка таких ініціатив — це частина ширшої роботи з посилення стійкості українських громад. Під час війни майбутнє не є абстрактним поняттям. Воно формується щодня — у школах, молодіжних просторах, волонтерських командах, локальних ініціативах і громадах, де молоді люди отримують шанс діяти.

Коли молодь має інструменти, довіру та підтримку, вона не просто уявляє майбутнє. Вона починає його будувати.

Інвестиція в майбутнє України: як математичні олімпіади допомагають дітям вчитися, мріяти та не втрачати зв’язок одне з одним

Published: 17 Червня, 2026

Попри війну, повітряні тривоги та постійні виклики, українські діти продовжують навчатися, досліджувати світ і досягати успіхів. Саме тому вже багато років Razom підтримує освітні ініціативи, які допомагають школярам розвивати свої таланти та відкривати нові можливості для навчання.

Протягом останніх місяців Razom підтримав одразу кілька математичних проєктів для дітей з усієї України — Олімпіаду «Цифрята», Всеукраїнську олімпіаду з математики для учнів 5–7 класів імені Юлії Здановської та родинний конкурс «Математичне гніздо». Ці події об’єднали сотні учасників із різних регіонів країни та дали дітям можливість не лише продемонструвати свої знання, а й відчути себе частиною великої спільноти однодумців.

Перші кроки у світ математики

Для багатьох школярів саме олімпіада «Цифрята» стає першим знайомством зі світом математичних змагань. Вона допомагає дітям побачити, що математика — це не лише шкільні формули, а й творчість, логіка та вміння знаходити нестандартні рішення.

Такі ініціативи особливо важливі під час війни, коли діти часто навчаються дистанційно та мають менше можливостей для живого спілкування й участі у позакласних заходах.

Олімпіада, що продовжує спадщину Юлії Здановської

Особливе місце серед підтриманих Razom проєктів займає Всеукраїнська олімпіада з математики імені Юлії Здановської — талановитої української математикині та волонтерки, життя якої обірвала російська ракета у 2022 році.

Сьогодні її ім’я надихає нове покоління українських дітей навчатися, ставити перед собою амбітні цілі та вірити у власні сили. Цьогоріч олімпіада зібрала 93 юних математиків із різних областей України.

Серед них була Кароліна Петрушова з Краматорська — єдина представниця Донецької області. Для дітей із прифронтових регіонів, де навчання часто відбувається дистанційно, така поїздка є значно більшим, ніж просто участь у змаганні.

«Перед поїздкою до Києва я дуже хвилювалася, але водночас раділа можливості побувати на такій олімпіаді. Найбільше мені запам’яталася атмосфера, адже там зібралися діти з різних міст України, які теж люблять математику. Було цікаво спілкуватися з ними та розв’язувати завдання», — розповідає Кароліна.

Навчання Кароліни, як і багатьох дітей із Краматорська, відбувається дистанційно. Поїздка до Києва дала їй можливість не лише взяти участь в олімпіаді, а й побачити столицю, відвідати Музей математики та познайомитися з однолітками, які поділяють її захоплення.

«Мені сподобалися і сама олімпіада, і Київ. Я отримала багато нових вражень та мотивації й надалі займатися математикою. Щиро дякую організаторам, партнерам та всім, хто підтримує талановитих дітей України і створює для нас такі можливості», — написала Кароліна після повернення додому.

Ще одним учасником олімпіади став Богдан Завгородський із Херсона. Для дітей із міста, яке щодня потерпає від російських обстрілів, навіть дорога до Києва є випробуванням.

Втім, Богдан згадує свою поїздку з характерною для багатьох українських дітей стійкістю та оптимізмом:

«Нормально доїхали. “Шахеди” нас не зупинили».

Для нього найбільшою цінністю стала можливість зустріти дітей із різних куточків України та відчути атмосферу великої математичної спільноти. Наступного року він уже планує взяти участь в олімпіаді знову.

Його мама також наголошує, що такі події мають значення не лише для навчання, а й для формування зв’язків між дітьми з різних регіонів країни.

«Дуже вдячні всім спонсорам і благодійникам, які долучилися до цієї прекрасної олімпіади, дали можливість зустрітися дітям України. Ми дуже багато чого навчилися, отримали великий досвід і їдемо додому з великим багажем друзів».

Коли математика стає сімейною справою

Ще одним проєктом, який підтримав Razom, став конкурс «Математичне гніздо». Уже понад десять років він об’єднує дітей, батьків і цілі родини навколо спільного захоплення математикою.

На відміну від класичних олімпіад, «Математичне гніздо» будується навколо співпраці та спільного пошуку рішень. Такий формат допомагає розвивати культуру навчання не лише серед дітей, а й усередині родин та громад.

Освіта як інвестиція у відбудову України

Кожна з цих ініціатив має власний формат і аудиторію, але їх об’єднує спільна мета — допомогти дітям реалізувати свій потенціал незалежно від того, де вони живуть і які виклики їм доводиться долати.

Для дітей це завжди нові знайомства, натхнення, впевненість у власних силах та усвідомлення того, що навіть під час війни знання, талант і наполегливість залишаються цінністю.

Інвестуючи в освіту сьогодні, ми інвестуємо в майбутніх науковців, інженерів, вчителів, підприємців і лідерів, які відбудовуватимуть Україну завтра.

Росія атакує не лише людей. Вона атакує пам’ять, культуру та ідентичність України.

Published: 16 Червня, 2026

У ніч на 15 червня Росія здійснила одну з наймасштабніших атак останніх місяців.
По Україні було випущено понад 70 ракет та 611 російсько-іранських безпілотників. Понад 60 ракет були спрямовані на Київ.

Ця атака знову забрала життя мирних людей, завдала руйнувань житловим кварталам та цивільній інфраструктурі. Але її наслідки виходять далеко за межі фізичних руйнувань.

Удар по серцю української віри, культури та історії

Цієї ж ночі Росія завдала удару по тому, що неможливо швидко відновити або замінити.

Під ударом опинилася культурна спадщина України.

Одним із найболючіших символів цієї атаки стала Києво-Печерська Лавра.

Заснована у 1051 році, Лавра є одним із найстаріших монастирських комплексів Європи та об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Майже тисячу років вона залишається духовним, історичним і культурним центром України.

Для мільйонів українців Києво-Печерська лавра є значно більше, ніж архітектурною пам’яткою. Тут молилися покоління українців. Тут зберігаються реліквії, рукописи, пам’ятки церковного мистецтва та частина історичної пам’яті українського народу. Унаслідок російської атаки було пошкоджено територію заповідника, а в Успенському соборі виникла пожежа.

«Вкотре ми пересвідчуємося в цих звірських вчинках росіян, для яких немає нічого святого. Жахає те, що називаючи себе православними, вони б’ють у серце нашого народу. Це вкотре підтверджує, з ким ми маємо справу», — зазначив намісник Києво-Печерської лаври після атаки.

Пошкодження Лаври стало черговим нагадуванням про те, що ця війна спрямована не лише проти українських міст і громад. Вона спрямована проти української ідентичності.

Культура під прицілом

Під час тієї ж атаки постраждав Мистецький Арсенал — одна з найважливіших культурних інституцій України. Саме тут проходять міжнародні виставки, освітні програми, мистецькі проєкти та найбільший книжковий фестиваль країни.

Коментуючи наслідки атаки, генеральна директорка Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта провела історичну паралель:

«Цікаво, що російський дрон поцілив точно в те саме місце, що й німецька бомба під час Другої світової війни. Це якийсь містичний збіг, єдність душ агресорів?»

Російські удари також пошкодили Національну кіностудію імені Олександра Довженка — місце народження українського кінематографа. За повідомленнями студії, було знищено головний костюмний архів, який містив найбільшу й найстарішу костюмну колекцію України – 100 тисяч костюмів, три мільйони одиниць різноманітного одягу та архівних матеріалів, які зберігали історію українського кіно протягом десятиліть.

«Тут зберігалися костюми з таких історичних кінострічок, як “Тіні забутих предків”, “Пропала грамота” та “Богдан Хмельницький”. Тепер це приміщення знищене вщент — не залишилося практично нічого», — зазначив директор студії Андрій Дончик.

Серед інших постраждалих об’єктів Харківський художній музей, Будинок органної та камерної музики в Дніпрі. І все це лише за одну ніч.

Від початку повномасштабного вторгнення росія систематично нищить українську культурну спадщину. За даними Міністерства культури України, станом на травень 2026 року пошкоджено або зруйновано 1 783 об’єкти культурної спадщини та 2 540 об’єктів культурної інфраструктури по всій країні. ЮНЕСКО незалежно підтвердила пошкодження щонайменше 534 культурних об’єктів, серед яких музеї, бібліотеки, історичні пам’ятки, археологічні об’єкти та понад 150 релігійних споруд. Це свідчить про те, що росія веде війну не лише проти українських міст і громад, а й проти історичної пам’яті, культури та ідентичності України.

Вони прибули рятувати інших

Цієї ж ночі росія вкотре продемонструвала повну зневагу до людського життя. У Харкові загинули рятувальники ДСНС. Після першого удару по цивільному підприємству на місце прибули рятувальники Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Вони робили те, що роблять щодня з початку повномасштабного вторгнення: шукали постраждалих, оцінювали наслідки удару, готувалися рятувати людей та ліквідовувати наслідки атаки.

Отримавши попередження про можливий повторний удар, рятувальники діяли відповідно до протоколів безпеки. Вони залишили територію підприємства та відійшли до іншого місця.

Проте друга ракета влучила поруч із місцем, де вони перебували.

П’ятеро рятувальників загинули миттєво.

Ще кілька отримали поранення.

«Одна із ракет влучила близько 30 метрів від рятувальників, які в цей час встигли покинути територію підприємства й знаходилися в лісосмузі біля паркану. На жаль, ракета влучила прицільно по тих, хто рятує», – розповів директор міського департаменту надзвичайних ситуацій Богдан Гладких.

Ці люди не були військовими. Вони не брали участі в бойових діях. Вони приїхали рятувати життя цивільних людей.

російська тактика так званих «подвійних ударів» давно стала одним із найнебезпечніших проявів цієї війни. Після першої атаки на місце прибувають рятувальники, медики та аварійні служби. Саме тоді завдається другий удар.

Мішенню стають люди, які допомагають іншим.

З перших днів повномасштабного вторгнення Razom підтримує рятувальників, пожежників, медиків та аварійно-рятувальні служби по всій Україні. Вони першими прибувають на місця російських атак і часто останніми залишають їх після завершення рятувальних робіт.

Їхня служба є службою заради життя.

Саме тому загибель п’яти рятувальників у Харкові стала трагедією не лише для їхніх родин та колег, а й для всієї України.

Мета — не лише руйнування

Коли гинуть рятувальники, які приїхали допомагати людям, це атака на людяність.

Коли пошкоджується Києво-Печерська Лавра, це атака на духовну спадщину.

Коли знищуються архіви кіностудії чи пошкоджуються музеї, це атака на історичну пам’ять.

Усе це є частиною ширшої картини.

Від початку повномасштабного вторгнення росія пошкодила або знищила сотні релігійних і культурних об’єктів по всій Україні. Руйнуються церкви, музеї, театри, бібліотеки, архіви та історичні пам’ятки.

Це не випадкові втрати. Це не побічні наслідки війни. Це систематичні атаки на те, що формує і береже українську ідентичність.

Коли атакують людяність, культуру та віру, метою є не лише руйнування. Метою є забуття.

Чому це стосується всіх нас

Культурна спадщина не належить лише одній країні. Коли пошкоджується об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, коли знищуються музейні колекції або втрачаються унікальні архіви, світ втрачає частину спільної людської історії.

Саме тому захист української культури є не лише українським питанням.

Це питання збереження пам’яті, історії та цінностей, які об’єднують людей незалежно від кордонів.

У Razom ми працюємо над тим, щоб українські історії продовжували бути почутими, щоб злочини проти української культури документувалися, а світ не відвертався від спроб знищити цілу національну спадщину.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять п’ятьох рятувальників ДСНС, які загинули, виконуючи свій обов’язок.

Ми також нагадуємо світові про святині, музеї, архіви та культурні інституції, які росія продовжує атакувати.

Україна продовжує чинити опір.

І поки існують люди, які рятують життя, зберігають культуру та розповідають правду, стерти Україну неможливо.

Razom for Ukraine оголошує про результати грантового конкурсу Razom Jobs

Published: 16 Червня, 2026

Завершився Конкурс грантових проєктів, що здійснювався у межах програми «Razom Jobs» Благодійного Фонду «Разом для України». У період від 15 лютого до 31 березня 2026 року нами було отримано 88 заявок від організацій громадського сектору, які мають досвід у сфері навчання та працевлаштування дорослих, із 14 регіонів України.

Після первинного відбору заявок, експертного оцінювання та співбесід експертна комісія, яка складалася із експертів Razom та зовнішніх експертів, рекомендувала 14 проєктів до участі в Школі організаційної спроможності Economic Resilience Lab, яка відбулася 4–7 травня 2026 року. У межах цього етапу команди обмінювалися досвідом та доопрацьовували свої проєкти.

Після повторного оцінювання проєктів, згідно із рішенням комісії програми було визначено 8 проєктів-переможців, рекомендованих для фінансової підтримки, а саме:

1. Благодійна організація «Благодійний фонд “Промприлад”», проєкт «PromTech: Короткострокові навчальні модулі для операторів верстатів з ЧПК та зварювальників у Івано-Франківську та Львові» (Івано-Франківська, Львівська області)

2. Громадська організація «Асоціація інноваційної та цифрової освіти», проєкт «Будуємо майбутнє: економічна реінтеграція через професійну підготовку вразливих груп населення Одеської області» (Одеська область)

3. Благодійна організація «Фонд громади Вознесенська», проєкт «Women’s Reskilling Hub» (Миколаївська область)

4. Центр навчання і освіти дорослих «Південь», проєкт «Від навчання до доходу: практичні навички для самозайнятості» (Миколаївська область)

5. Громадська організація «Вектор руху: підтримка, розвиток, лідерство», проєкт «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ: розбудова спроможностей ветеранів та членів їх родин до самозайнятості та працевлаштування у Чернівецькій області» (Чернівецька область)

6. Соціальне підприємство «Центр освіти дорослих “Перший”», проєкт «Швейна майстерня економічної стійкості: навчання, виробництво та самозайнятість жінок» (Запорізька область)

7. Громадська організація «Сфера Молоді», Чернігівська область , проєкт «Програма професійної адаптації та економічної реінтеграції мешканців Ніжинської та Куликівської громад Чернігівської області» (Чернігівська область)

8. Громадська організація «Про вімен юа» (PRO WOMEN UA), проєкт «Від навчання до працевлаштування: системна модель перепрофілювання у швейній галузі в Рівненській та Волинській областях» (Рівненська, Волинська області)

Вітаємо переможців та їхніх партнерів та бажаємо успішної реалізації проєктів, спрямованих на посилення економічної стійкості громад через розвиток професійних навичок, підтримку працевлаштування та самозайнятості, а також створення нових можливостей для вразливих категорій громадян.

Також дякуємо всім учасникам за надіслані заявки та інтерес до конкурсу «Razom Jobs». Ми справді цінуємо вашу роботу, бажаємо успіху та реалізації ваших ідей та сподіваємося на подальшу співпрацю в майбутніх ініціативах!

Razom for Ukraine приєднались до головного щорічного чемпіонату з екстреної медицини в Україні

Published: 11 Червня, 2026

Команда Razom Health взяла участь у ХІІ Чемпіонаті України з екстреної медичної допомоги «Вінницьке медичне ралі 2026» — одному з наймасштабніших серед медиків екстреної допомоги.

Цьогоріч до змагань долучилися 29 команд з усіх регіонів України, а також міжнародні учасники з Польщі та Литви. Упродовж двох днів медики відпрацьовували понад 50 симуляційних сценаріїв у реалістичних умовах — від масових випадків до серцево-легеневої реанімації в задимлених приміщеннях.

Команда Razom поспілкувалась з керівниками та медиками з 7 прифронтових областей. Головний запит — альтернативні системи радіозв’язку для бригад екстреної медичної допомоги (ЕМД), що працюють під постійною загрозою втрати контакту. Наступний крок — підписання меморандумів про співпрацю.

Команда також перевірила, як на практиці працює проєкт Razom — POCUS: навчання медиків роботі з портативними УЗД-апаратами. Поспілкувалися з медиками, інструкторами та керівництвом служби.

“Щиро дякуємо Razom за обладнання для проведення досліджень в каретах швидкої допомоги. Вони постійно використовуються нашими бригадами. Це дуже допомагає нам визначити тактику подальшого лікування пацієнтів і це те, що рятує життя. Тренінги, організовані Разом, дуже нам допомогли і ми передаємо ці знання колегам далі”, — додав Едуард Кіка, медичний директор КНП «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф»

На церемонії відкриття представники команди Razom for Ukraine привітали учасників змагань.

«Для Razom for Ukraine надзвичайно важливо бути поруч із вами — людьми, які щодня приймають рішення, що зберігають життя. Ми тут не просто як партнери, а щоб краще зрозуміти ваші реальні потреби. Бажаємо всім командам успіху — але нехай головними здобутками стануть взаємна підтримка, новий досвід і велика гордість за екстрену медичну службу України», — сказала на відкритті Олена Теряєва, програмна менеджерка Razom Health.

Участь у заході допомогла нам краще зрозуміти роботу бригад екстреної медичної допомоги в умовах війни. Ми вперше поспілкувалися з медичним директором релокованого Центру ЕМД Луганської області та отримали його досвід евакуації постраждалих цивільних. Також обговорили з керівницею кадрового відділу Запорізького центру ЕМД питання збереження медперсоналу.

Переможцями Чемпіонату стали Центр ЕМД та МК Одеської області, ЦЕМД та МК Кіровоградської області та Вінницький обласний центр ЕМД та МК. Найкращою міжнародною командою визнано збірну Республіки Польща. Призовий фонд перевищив 350 тисяч євро, а переможці отримали сертифікат на участь у міжнародному чемпіонаті Rallye Rejviz у Чехії у 2027 році.