ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ

Published: 7 Липня, 2022

ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ

Щиро дякуємо за підтримку та готовність допомогти Україні у такі важкі часи!

Ми надзвичайно перевантажені запитами. Наша команда волонтерів працює цілодобово, без вихідних, оскільки ми щогодини масштабуємо наші зусилля, щоб забезпечити те, що потрібно в Україні.

Через велику кількість повідомлень і запитів ми настійно рекомендуємо спершу шукати відповіді в цьому розділі «Поширені запитання».

Переможемо. Разом!

Команда Razom

Як я можу відправити гуманітарну/медичну допомогу?

Важливо! Наразі ми повністю зосереджені на найнагальнішій потребі в медичній допомозі – тактичні медзасоби та медзасоби і обладнання для українських лікарень.
Наразі Razom (!) НЕ доставляє гуманітарну допомогу (таку як одяг, їжу, іграшки, тощо), коли ситуація змінеться, ми відразу сповістемо про це на наших каналах, як тільки почнемо збирати та доставляти гуманітарну допомогу. Ми розуміємо ваше бажання допомогти, але просимо вас притримати ваші пакети гуманітарної допомоги, бо вона дуже скоро знадобиться в Україні. Але сьогодні найвищим пріоритетом є медична допомога, яка рятує життя. Дякуємо за розуміння!

Наші партнери в Meest приймають наступні засобів першої допомоги та тактичного медичного забезпечення в великих обсягах, а Razom покриває відправлення – офіційний список необіхдної та прийнятної медичної допомоги (в великих кількостях)! Кожне велике відправлення вимагає правильно заповненого маніфесту.

Якщо ви хочете пожертвувати тактичну медицину для польових медиків і ви перебуваєте в США, пишіть на TacMedUSA@razomforukraine.org.

Якщо ви хочете пожертвувати тактичну медицину для польових медиків і ви перебуваєте в Європі, пишіть на TacMedEU@razomforukraine.org.

Для будь-яких пожертв для лікарень або з лікарень, будь ласка, зв’яжіться з нами за адресою hospitals@razomforukraine.org.

Куди писати щодо корпоративних грантів? Про donation matching?

Щодо великих пожертвувань та корпоративних, організаційних та фондових грантів, а також donation matching, будь ласка, надсилайте свої запити на donations@razomforukraine.org. На нашій сторінці Donate можна знайти всі способи пожертвування, включно із банківською інформацією та номером Razom EIN.

Чим я можу допомогти? Чи можу я стати волонтером у Razom?

Дякуємо за ваше бажання допомогти! Волонтери є основою успіху і здатності Razom допомагати Україні. Якщо ви хочете стати волонтером, будь ласка, заповніть цю форму. Наразі ми не можемо обіцяти, що зв’яжемося з вами негайно, і напишемо як тільки отримаємо нові запити на волонтерів від наших команд. Тим не менш, вам не потрібно чекати на нас, у вас вже є можливісті підтримати Україну вже сьогодні:

Беріть участь в інформаційних заходах, відстоюючи Україну в соціальних мережах. Слідкуйте за нашими Facebook, Instagram, Twitter, щоб дізнатися про останні ініціативи, а також підписуйтесь на нашу імейл розсилку, щоб отримувати останні новини про те, як ви можете відстоювати Україну у своїй громаді та за її межами;
Відвідуйте акції протесту у вашому місті;
Пишіть і телефонуйте своїм обранцям;
Беріть участь у відповідних петиціях;
Запустіть збір коштів від імені Razom або інших організацій, які роблять чудову роботу (докладніше ви можете знайти тут) і не соромтеся проявляти якомога більше креативності. Різні люди розпочинали особистий збір коштів для Razom у соціальних мережах, проводили благодійні концерти, читання віршів, вечорі, робили татуювання, створювали мистецтво тощо, все щоб залучити інших до допомоги Україні. Якщо ви хочете розпочати кампанію GoFundMe, ви можете вибрати Razom як одержувача на їхній платформі тут. Надсилайте свої запитання щодо особистих та малих фандрейзінгів для Razom на електронну адресу donations@razomforukraine.org.

Як я можу стати волонтером за межами США? напр. в Польщі

Дякуємо за вашу готовність допомогти! На жаль, зараз мизараз ми працюємо переважно зі Сполучених Штатів і зосереджені на доставці медичної та іншої терміново необхідної допомоги. Ми не можемо надати інформацію про точні можливості волонтерства за межами США, проте, можливо, ви можете знайти корисну інформацію та можливості за цими посиланнями або в інших організаціях:

Help Ukraine Center
Volunteer Abroad
Medical Professional Volunteers (questionnaire at the bottom of the page)

Коли і де наступний протест?

Інформацію про всі заплановані мітинги можна знайти тут і перелік регулярно оновлюється. Ви можете додати інформацію про мітинг у вашому місті до списку, заповнивши форму на їхньому сайті. Якщо ви не знайшли мітингів поблизу – спробуйте організувати самі, зверніться до місцевої української громади, створіть групу у Facebook. Будьте ініціативними! Будьте креативними!

Razom буде регулярно організовувати та рекламувати мітинги в районі Нью-Йорка, а також мітинги, спрямовані на об’єднання людей з усіх куточків США у місті Вашингтон, округ Колумбія. Щоб отримувати сповіщення слідкуйте за нами в соціальних мережах або підписуйтесь на нашу електронну розсилку.

Як Razom витрачає зібрані кошти?

Після нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року проект Razom миттєво відреагував на надзвичайну ситуацію в Україні заради порятунку життя людей. Нашим пріоритетом є надання критичної гуманітарної допомоги найбільш нагальним потребам по мірі їх розвитку. Наразі це означає доставку гуманітарної допомоги у вигляді тактичної медицини, медичних товарів та засобів зв’язку, евакуацію дітей з обмеженими можливостями та їхніх сімей, а також підвищення обізнанності про війну в Україні. Razom підтримує адміністративні витрати не більше 15% (а історично, в середньому – нижче 10%).

Слідкуйте за нашим останніми новинами про розвиток і вплив нашого проекту та повний його огляд на нашій сторінці Razom Emergency Response.

Чи Разом є офіційно-зареєстрованою неприбутковою організацією?

Ми є зареєстрованою в США неприбутковою організацією зі статусом 501c3, заснованою у 2014 році після Революції Гідності. Ви можете дізнатися більше про Razom на різних сторінках нашого сайту: перевірьте звітність за минулі роки, познайомтесь з нашою радою, дізнайтесь більше про наші проекти та те, що вже було зроблено за 8 років. У зв’язку із загостренням надзвичайної та критичної ситуації в Україні, ми зараз працюємо над тим, щоб почати щоденні звіти на нашому акаунті, будь ласка, слідкуйте за оновленнями на нашій сторінці Updates.

Чи допомагаєте ви біженцям?

Ми знаємо про велику кількість українців, які втратили свої домівки внаслідок війни або змушені були покинути Україну. Razom реагує на це кількома способами:

Наша команда активістів поширює обізнаність про цей бік гуманітарної кризи серед міжнародної спільноти, щоб переконатися, що уряди країн світу активно працюють над підтримкою українських біженців.
Волонтери Razom з ініціативи “Children, We Will Make It” (Діти, ми встигнемо) евакуюють дітей з інвалідністю та їхні сім’ї до безпечних регіонів України, а в деяких випадках – за кордон, до Польщі. Детальніше про їхню роботу можна дізнатися тут.
Ми підтримуємо наших давніх партнерів БУР (Будуємо Україну разом), які допомагають переселенцям всередені України.
Ми об’єдналися з Ukrainian Jersey City, заради розробки проекту допомоги українським переселенцям у районі Tristate.
- Якщо ви особисто або ваша організація бажаєте суттєво допомогти українським переселенцям, будь ласка, заповніть цю форму: https://forms.gle/sitAyYwaNQSjHPgBA.
- Якщо ви український мігрант, який потребує допомоги, заповніть цю форму: https://forms.gle/cdVKRdCz4ii6U9kNA

У цій сфері працює багато інших організацій, малих та великих. Серед них рекомендуємо відвідати на такі ресурси:

Додаткові корисні ресурси:

Збір коштів та інші ресурси, яким ми довіряємо: https://linktr.ee/RazomForUkraine

Національний банк України відкрив спеціальний рахунок для збору коштів для Збройних Сил України

Інші способи допомогти Україні з-за кордону

Дякуємо за неймовірну підтримку України, українського народу та «Разом»!

Якщо ви не знайшли відповіді на своє конкретне запитання на цій сторінці, будь ласка, напишіть на електронну адресу: info@razomforukraine.org з темою “Read FAQ”.

Очікуйте відповідь впродовж 48 годин. Наші ресурси обмежені, але ми робимо все можливе. Дякуємо за розуміння!

Математика не через квадратики в ZOOM

Published: 12 Жовтня, 2026

Щоранку, йдучи до школи, українські діти знають: урок може перервати повітряна тривога через чергову російську ракету чи дрон. У такі хвилини вже не має значення, чому дорівнює «х». Головне — встигнути до укриття.

Один з пріоритетів фонду Razom – підтримка STEM освіти в Україні. Допомагаючи освітнім проєктам зараз, ми закладаємо фундамент для розвитку сильних спеціалістів, які створюватимуть новітні технології, змінюючи Україну та світ.

Цього літа Razom підтримав три організації, що реалізували спеціалізовані літні табори для дітей, які проявили себе у вивченні математики та програмування – БФ Фундація Бойка, ГО “Центр дитячої наукової творчості “Цифра” та БФ “АФІНА”.

Razom взяв на себе частину витрат на проживання та харчування 259 дітей із близько 400, які без цієї допомоги не змогли б приїхати до таборів. Серед учасників – переможці математичних конкурсів та олімпіад, учні, які показали свою зацікавленість до математики та технологій.

Місце, де математика є нормою

“Чесно, до табору, я думала йти з математики. Але за рахунок лекції деяких лекторів прям повернулося бажання щось робити далі” – розповідає Яна Малташова, учениця 10 класу фізико-математичного ліцею, призерка заключного етапу Всеукраїнської олімпіади з математики 2026 року.

Через часті ракетні та дронові загрози з боку Росії, багато учнів вимушені навчатись в онлайн форматі. Ціла екосистема школи з усіма класами й коридорами, вчителями й однокласниками, перервами і булками з їдальні – перетворилась на екран монітору.

Літні математичні табори повертають дітей в реальні фізичні кабінети з дошками і викладачами поруч. Вони створюють середовище, де захоплення математикою є нормою. Місце, де можна з однаковим захопленням грати у волейбол і обговорювати Чорні діри.

“Саме така комунікація з однолітками часто стає одним із ключових чинників подальшої мотивації дітей до навчання, участі в олімпіадах і вибору STEM-напряму в майбутньому.” – розповідає Вікторія Цань, з “Благодійного фонду “Математичний олімп”

Частина учасників наразі, через війну, були вимушені переїхати до Німеччини, Румунії, Молдови, Угорщини та Мальти.

“Мені тут дуже подобаються люди. Вони дуже унікальні і їх складно знайти десь в іншому місці. Я живу в Німеччині і там таких людей немає” – розповідає Єва Козинець, учениця 9го класу, яка переїхала з Сум до Німеччини, через постійні обстріли в місті.

Від захоплення до професії

Літні табори є частиною багаторічних освітніх програм з поглибленого вивчення математики та інших суміжних предметів. Для багатьох учасників це не окрема подія, а один із етапів довгого шляху від першого інтересу до професійного вибору.

До прикладу, вже більше 3х років Razom підтримують авторську школу Бойка і мережу гуртків SmartSchool. За результатами 2025–2026 навчального року 18 випускників цієї школи склали НМТ з математики із середнім результатом 189,7 балів із 200 можливих. Для порівняння, середній результат з математики серед усіх учасників НМТ-2026 в Україні становив 131,9 бала.

Випускники, підтриманих освітніх програм, продовжують своє навчання в Кембриджі, Паризькій політехніці, Ягеллонському університеті в Кракові та інших вишах. Є й ті, хто вже викладає в українських школах.

Підтримка STEM-освіти допомагає українським дітям зберігати інтерес до науки й технологій попри війну та вимушені переїзди. Сьогодні це можливість повернутися до класу, знайти однодумців і продовжити навчання. Завтра – людський капітал для технологічного розвитку та відбудови України.

За кожним високим результатом НМТ, вступом до Кембриджу чи першою викладацькою роботою стоять роки навчання, хороші вчителі та середовище, у якому дитині хочеться розвиватися. Для українських школярів війна ускладнює доступ до всього цього. Тому підтримка STEM-програм сьогодні — це можливість не перервати освітній шлях дітей і допомогти їм отримати знання та середовище, з яких завтра виростуть українські науковці, інженери й технологічні фахівці.

У Полтаві розвивають сучасну діагностику мозкового кровотоку: лікарі пройшли навчання за участю міжнародного експерта

Published: 8 Жовтня, 2026

Razom for Ukraine організував чотириденну медичну місію в Полтаві, у межах якої в Полтавському державному медичному університеті (ПДМУ) відбувся майстер-клас із транскраніальної доплерографії за участю міжнародного експерта Alexander (Alex) Razumovsky (PhD, FAHA, NVS). Протягом чотирьох днів Алекс Розумовський проводив для українських лікарів та інтернів лекції й практичні заняття, передаючи досвід застосування методу, який дає змогу неінвазивно оцінювати кровотік у внутрішньочерепних судинах.

«Ми організовуємо медичні тренінги, щоб українські лікарі мали доступ до міжнародної експертизи та могли застосовувати отримані знання у своїй щоденній практиці. Для нас важливо створювати можливості для прямого обміну досвідом між українськими та міжнародними фахівцями й підтримувати медичні заклади там, де ці знання можуть бути найбільш потрібними», — додала Олена Теряєва, менеджерка з громадського здоров’я, Razom for Ukraine.

Навчання відбулося 11–14 вересня в межах науково-практичного циклу, присвяченого 105-річчю ПДМУ. У ньому взяли участь 20 медичних працівників. Захід відкрили ректор ПДМУ В’ячеслав Ждан та проректор з наукової роботи Ігор Кайдашев. До організації та реалізації місії також долучилися Global Medical Knowledge Alliance (GMKA) та ПДМУ.

«Мета таких навчань — не просто передати знання, а дати українським лікарям практичні інструменти, які вони зможуть застосовувати щодня. Особливо важливо розвивати ці навички в умовах війни, коли своєчасна діагностика та правильне рішення можуть врятувати життя», — Alexander (Alex) Razumovsky, PhD, FAHA, NVS, міжнародний експерт із транскраніальної доплерографії.

Програма майстер-класу поєднувала теоретичну підготовку та практику. Учасники вивчали принципи транскраніальної доплерографії, анатомію церебральних судин, нормальну внутрішньочерепну гемодинаміку, техніку проведення дослідження та типові помилки під час обстеження. Окремі заняття були присвячені вазоспазму після субарахноїдальних крововиливів і черепно-мозкових травм, застосуванню ТКДГ у нейрокритичній допомозі та кардіохірургії, діагностиці смерті мозку, цереброваскулярним захворюванням та інсульту, а також виявленню церебральних емболів, парадоксальної емболії та PFO. Навчання проводили англійською мовою із синхронним перекладом лікарки Тетяни Іваницької.

Майстер-клас став можливістю заповнити цю освітню прогалину та познайомити фахівців із методом, який застосовують у неврології, нейрохірургії, судинній хірургії та інтенсивній терапії. ТКДГ дає змогу неінвазивно оцінювати кровотік у великих внутрішньочерепних судинах, виявляти патологічні зміни та здійснювати тривалий моніторинг безпосередньо біля ліжка пацієнта.

Ця місія стала продовженням роботи Алекса Розумовського з розвитку ТКДГ в Україні. У 2023 році він провів навчання для 50 неврологів на базі Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, після чого заклад отримав обладнання для проведення ТКДГ. Також експерт працював із лікарями лікарні імені І. І. Мечникова у Дніпрі, яка також отримала апарат для подальшого використання методу.

Окремо Алекс Розумовський провів практичне заняття у відділенні інтенсивної терапії «Дитячої міської клінічної лікарні Полтавської міської ради». Він виконав ТКД-дослідження пацієнта після падіння з висоти та продемонстрував метод лікарям і інтернам. У клінічній сесії взяли участь 15 медичних працівників відділення та двоє інтернів ПДМУ.

«Для нашого університету було великою честю приймати видатного нейрофізіолога сучасності. Протягом чотирьох днів він ділився з нашими фахівцями своїми знаннями та практичним досвідом. Особливо цінно, що після завершення навчання Алекс відвідав дитячу лікарню, щоб надати практичні рекомендації лікарям, які допомагають маленьким пацієнтам, постраждалим унаслідок російських атак. Сподіваюся, що цей досвід допоможе нашим лікарям удосконалювати медичну допомогу та рятувати більше життів», — Ігор Іваницький, доцент кафедри сімейної медицини і терапії ПДМУ.

Практичну цінність методу для розвитку нейросонографії в Україні відзначила Лариса Дворнік, лікарка-неврологиня Полтавського обласного медичного клінічного кардіоваскулярного центру, яка має вищу категорію та 22 роки професійного досвіду і яка разом з GMKA була долучена до організації воркшопу в ПДМУ.

«Транскраніальна доплерографія — це безпечний і доступний для пацієнтів метод, який відкриває нові можливості в діагностиці та лікуванні цереброваскулярних захворювань. Завдяки отриманим знанням і сучасному обладнанню ми можемо розвивати нейросонографію та вдосконалювати неврологічну допомогу в Україні», — Лариса Дворнік.

Метод також може використовуватися у пацієнтів із цереброваскулярним ризиком, після інсульту або транзиторної ішемічної атаки, для оцінки вазоспазму після посттравматичних субарахноїдальних крововиливів, а також у пацієнтів із мігренню, епілепсією та серповидноклітинною анемією.

Серед учасників майстер-класу була Ярослава Петришевська, лікарка-інтерн неврології. Вона підкреслила практичну спрямованість навчання та можливість побачити застосування методу в клінічних ситуаціях, актуальних для українських пацієнтів.

«Це був перший досвід участі в такому масштабному й практично орієнтованому навчанні в Полтаві. Особливо цінно, що складний матеріал був доступно поданий і адаптований до українських реалій — з урахуванням тих клінічних випадків, із якими сьогодні стикаються наші пацієнти. Такий досвід дозволяє за кілька днів отримати знання, на самостійне опанування яких могли б піти роки», — підкреслила Ярослава Петришевська.

Зацікавленість навчанням була високою: окремі практичні заняття тривали довше за запланований час, а до майстер-класу приходили навіть лікарі, які не встигли зареєструватися на воркшоп у ДНТ « Центр якості освіти МОЗ України». Деякі долучалися у вихідні, щоб отримати практичні знання навіть без можливості отримати бали безперервного професійного розвитку.

Навчання завершилося фінальним тестуванням.

Практикуючі лікарі, учасники воркшопу, пройшли підсумкове тестування в ДНТ « Центр якості освіти МОЗ України», ті які виконали його умови, отримали сертифікати та бали безперервного професійного розвитку.

Важливою частиною місії стала передача обладнання. GMKA передала ПДМУ два апарати для транскраніальної доплерографії, ще один апарат — Алекс Розумовський. Рішенням ректорату ПДМУ один із трьох апаратів планують передати на базу інтернатури в КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

«У випадку з транскраніальною допплерографією важливо було не лише провести навчання, а й забезпечити лікарів обладнанням для подальшої роботи. Так знання, отримані під час майстер-класу, залишаються в українській системі охорони здоров’я та можуть передаватися наступним фахівцям», — підкреслила Катерина Потапова, співвиконавча директорка Global Medical Knowledge alliance (GMKA) Ukraine.

Медична місія в Полтаві стала прикладом того, як Razom for Ukraine поєднує організацію міжнародної експертизи, навчання українських медиків і практичну підтримку медичних закладів. У партнерстві з GMKA, ПДМУ та міжнародним експертом Алексом Розумовським місія дала змогу одночасно розвивати компетенції лікарів і створювати умови для подальшого застосування транскраніальної доплерографії в Україні.

«Ми з ними завжди тепер». Як правозахисниця допомагає повернутися ветеранам з війни через театр

Published: 8 Жовтня, 2026

Повернення з війни не закінчується в день демобілізації. Людині потрібно заново знайти своє місце серед цивільних, відновити зв’язки, відчути, що її досвід має значення. Для Аліни таким місцем стала спільнота письменників. Тепер вона створює простір для інших ветеранів.

Аліна Сарнацька – ветеранка, правозахисниця, радіоведуча та письменниця. У Львові вона створила «Театр Ветеранів» — простір для навчання нових драматургів. Проєкт реалізується в межах Ветеранської програми Інституту документування війни та сприяння інтелектуальній взаємодії із зовнішнім світом INDEX за підтримки Razom.

У рамках проєкту «Театр ветеранів» 2,5 місяці дев’ять ветеранів та дві дружини ветеранів навчалися писати п’єси про свій досвід війни — а також про повернення в мирне життя та про те, як це їх змінило.

«Ветерани можуть прийти в театр і побачити репрезентацію себе на сцені. Це важливо, побачити, що в цьому місці людям важливі ветерани», — ділиться Аліна.

Ми розпитали Аліну про її шлях до театру та про те, як драматургія об’єднує ветеранів і допомагає показувати світу реальність українців у війні.

Писати, щоб віднайти себе

«В армії ти отримуєш повний спектр, що буде, коли ти помреш. Як швидко про тебе забудуть. Це морально, насправді, важко», — розповідає Аліна Сарнацька.

«В якийсь момент я зрозуміла, що коли мене уб’ють, коли світ знищить мої сліди остаточно, я жалкуватиму про те, що я мало провела часу з близькими, і що я мало писала».

Після трьох років служби, Аліна відчула, що не просто поставила своє життя на паузу, її навички почали слабшати.

«Після армії я зрозуміла, що я не можу зібрати думки докупи. Я стала зовсім не така яскрава і впевнена, як була. Мені було дуже сумно. Я зрозуміла, що якщо я не знайду собі спільноту, то я перестану писати. Мені не вистачає сміливості. І в якийсь момент мені друзі почали кидати лінки на набір школи драматургії від театру ветеранів Максима Курочкіна. Я подалась. І в його особі знайшла ментора. Тому я змогла продовжувати — мені стало на кого спертися», — розповідає Аліна.

Так в Україні з’явилася нова драматургиня. Її п’єси читають і ставлять не лише в Україні, а і за кордоном, наприклад, у межах програми Razom Culture and Connect у Нью-Йорку — відбулося читання її п’єси «Баланс».

В театрі Аліна отримала не лише нову професію та спільноту, але й продовжила робити те, що й раніше — репрезентувати потреби людей, робити їх видимими для суспільства.

Знайшовши свою точку опори, жінка не зупинилась виключно на написанні п’єс. Вона вирішила вчити інших ветеранів мистецтву письма та драматургії. Шукати та підтримувати нові таланти.

Писати для рівності прав

Ми говоримо з Аліною по відеозв’язку. За моїм вікном у Києві починаються вибухи, і я вимушена взяти паузу, аби перейти в гардеробну.

«Навіщо платити за оренду всієї квартири, коли ми живемо в коридорі?» — жартую я.

«Навіщо взагалі платити за квартиру, якщо можна жити в метро?» — підхоплює ветеранка.

Психологиня за освітою, Аліна навчалася в аспірантурі із соціальної роботи, проводила наукові дослідження та працювала менеджеркою громадської організації. Багато років вона займалася питаннями захисту прав жінок, зокрема протидією гендерно зумовленому насильству. Співпрацювала з UN Women, Колумбійським університетом та іншими міжнародними організаціями.

«Ми хотіли робити зміни в країні», — розповідає Аліна.

Крім громадського сектору, жінка долучалася до праволіберального руху, де вперше познайомилася з ветеранами російсько-української війни. Саме це середовище, за словами Аліни, суттєво вплинуло на неї. Вона продовжила дружити з багатьма з цих людей і після завершення спільної діяльності.

«Ми дуже багато сперечалися про права жінок, про прайд, взагалі про ЛГБТ-спільноту. А коли почалась повномасштабка, я побачила, що всі ці люди пішли до армії. Крім мам з дітьми. І мені здається, що це дало мені чудовий приклад», — розповідає Аліна.

«Українська армія – це цивільні, які пішли захищати свою країну з любові», — наголошує Аліна Сарнацька, яка прийшла до війська з громадського сектору.

Писати для забезпечення батальйону

У фейсбуці Аліни часів Covid-19 та до нього – пости про записи подкастів, роботу, вигорання та вивчення англійської. А ще лисички-іграшки, лисички-прикраси та лисички-емодзі.

У березні 2022 році «Лисиця» стає її позивним, а громадська активістка – бойовою медикинею роти вогневої підтримки 207 батальйону 241 бригади ТрО ЗСУ. Не дивлячись на те, що в Україні, мобілізація жінок не є обов’язковою, а на роботі Аліні пропонували виїхати за кордон. (станом на початок 2026 року понад 75 000 жінок служать у лавах Збройних сил України – ред.)

«Я доросла людина без дітей. Я розуміла, що я маю піти в армію і захищати своє місто, своїх людей. Коли питають, чому я долучилась до війська… Мені здається, що більш логічне питання, чому хтось не долучився», — розповідає Аліна про своє рішення мобілізуватись.

Навесні 2022 року, в ТЦК стояли черги з добровольців. Вчителі, айтівці, менеджери та інші цивільні, які ніколи не служили в армії. Вони як і Аліна, обирають поставити своє життя на паузу заради країни.

«Перші тижні я плакала ночами. Було абсолютно нічого непонятно, страшно, дивно. Боялась не впоратись з відповідальністю. Мені сказали, що тепер я відповідаю за здоров’я сотні солдат. Я не маю медичної освіти і в нас не було ні дня навчань. Хтось показав мені де в автомата запобіжник. Я вчила такмед по матеріалам з інтернету… З часом, потроху, стало легше», — ділиться Аліна про свою службу в пості Фейсбуку.

На службі не стало днів тижня, а кольори в гардеробі стали лиш камуфляжно-зелені. Аліна відслідковуватиме прильоти поруч з будинком у Києві, де залишатиметься її сім’я і святкуватиме другий День народження, вийшовши живою після артилерійського обстрілу під Ірпенем.

«Щоби служити в армії треба балансувати. Ще в перший рік служби я купила вушка на каску і вкладку в спальнік з покемонами. А на другий рік я перестала стісняться спать з мʼякою іграшкою. Мама прислала мені з дому борсука. Його звали Філімон, він трошки пачкався, я стірала його при нагоді і сушила на сонці», – пише Аліна в своєму творі «Баланс».

Під час служби, вона знову писатиме. Цього разу короткі замальовки у соцмережі, аби збирати кошти на потреби свого батальйону.

«Нам було потрібно все: машини, дрони, рації… Все. Я стала непоганою “діалогісткою”, тому що діалоги найбільше приводять [донорів] і дозволяють збирати донати», — згадує Аліна.

Жінка брала участь у бойових діях у Донецькій області, відзначена нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За збереження життя» та відзнакою Президента України «За оборону України».

На початку служби Аліна хотіла спати в ліжку, піти в кіно, цілуватись, приготувати курку в духовці і гарно писати. Вона мріяла бути письменницею.

Писати, щоб об’єднати ветеранів

«Я вірю, що людина має бути частиною громади, що важливо служити своїй спільноті. Я хочу бути корисною ветеранам. Для мене це якесь таке питання віри, напевно», — ділиться Аліна, зазначаючи, що вже понад 20 років відвідує церкву.

Аліна зазначає, що це навчання неправильно прирівнювати до арт-терапії, адже не всякий творчий процес є цілющим. Дивлячись постановки своїх п’єс, вона ще кілька днів може почуватися зле. Найцінніше — можливість бути серед людей, які мають схожий досвід, і шанс опанувати нову професію.

«У нас був один учасник у Львові з Superhumans, дуже молодий хлопець, який тільки нещодавно втратив ногу. Я не впевнена, що для нього це було настільки про письмо, але він був частиною ком’юніті, ходив на всі заняття, написав п’єсу. Через рік він усвідомив, що хоче писати далі. Це дуже довгостроковий процес. Для нас це не просто курс — ми з ними завжди тепер», — ділиться Аліна.

Після навчання всі учасники залишаються у спільному чаті, де діляться можливостями та спілкуються.

До занять долучаються ветерани, які ще лікуються у шпиталях, і навіть діючі військовослужбовці, які перебувають на передовій.

Писати, щоб об’єднати країну

«Я розумію, що на багато поколінь вплине те, наскільки покинутими і непотрібними можуть почуватися ветерани», — підсумовує Аліна Сарнацька.

Служба в армії суттєво впливає на сприйняття життя та буденних речей. Адже основне завдання військовослужбовців — вижити. Проєкти, присвячені інтеграції та підтримці ветеранів, в Україні є ще з 2014 року.

На курсі Аліни фінальною точкою є читання нових п’єс на сцені професійними акторами.

«На учасників це дуже велике враження справляє. Вони бачать, що ця тема важлива людям. І це дуже сильно впливає на всіх — і на місцеву громаду, яка приходить на виставу, і на ветеранів, які її написали».

Так п’єса стає інструментом взаєморозуміння між людьми, які прожили дуже різний досвід, але прагнуть жити і співтворити разом.

Театр не може стерти досвід війни. Але він може дати ветеранам місце, де їх слухають. А суспільству — можливість почути їхні історії.

Історія Аліни Сарнацької — не лише про те, як знайти себе після війни. Вона про те, як отримана від інших підтримка перетворюється на можливість підтримати когось іще. Колись спільнота допомогла Аліні повірити у власний голос. Сьогодні вона допомагає іншим ветеранам віднайти свій — і бути почутими далеко за межами театральної сцени. Адже повернення з війни — це не лише шлях, який проходить ветеран. Це також готовність суспільства створювати простір, у якому його досвід, талант і майбутнє мають значення. І саме такий простір ми маємо будувати разом.

Саме тому підтримка таких спільнот — це інвестиція не лише у ветеранів. Це інвестиція у те, якою буде Україна після війни.

Лідери, знання, зміни: як Razom підтримує професійний розвиток громадського сектору України

Published: 6 Жовтня, 2026

Під час повномасштабного вторгнення Україна постала перед викликом існування як держава та нація. Це активізувало людей на всіх рівнях – утворився великий волонтерський рух, який в рази збільшив кількість акторів українського громадського сектору. Якісь волонтерські ініціативи призупинили свою роботу, а якісь навпаки – зареєстрували свої організації, інституалізувались.

Для подальшої ефективної роботи та сталості, у лідерів громадського сектору з’явився запит на набуття професійних знань з роботи в неприбуткових організаціях. А саме: системного розвитку організації, розуміння глобальних суспільних процесів та навичок управління.

Раніше в Україні не було жодного офіційного курсу, яки би спирався на специфіку роботи неприбуткових організацій. Тому, коли в Українському Католицькому Університеті з’явилась магістерська програма “Управління неприбутковими організаціями” – Razom запустили стипендіальну програму для працівників громадянського суспільства. Основною метою підтримки є посилення лідерів малих громад, інституціоналізація знань та укріплення ком’юніті.

Стипендія пропонує покриття 75% вартості навчання на магістерській програмі протягом всього навчання (2 роки). У 2024-2026 роках було підтримано 7 осіб.

Далі, розповідаємо історії стипендіаток, які вже пройшли навчання та як воно вплинуло на їх щоденну роботу.

Анна Андрусейко: від окремих знань — до цілісного бачення організації

Працюючи програмоною менеджеркою у донорській фундації та громадській асоціації, Анна Андрусейко мала досвід у фінансах, праві, менеджменті та стратегічному плануванні. Але ці знання були фрагментованими. Програма допомогла побачити зв’язки між ними. Подивитися на організацію як на цілісну систему, де є люди, процеси, фінанси та стратегія.

Навчання в УКУ вже змінює її роботу. В Асоціації РУТА команда працює над створенням ендавменту та розвитком спільноти навколо організації. Їхня мета – довгострокова фінансова сталість і незалежність. У Фундації ЗМІN Анна дивиться не лише на те, що роблять організації, а й на те, до яких результатів це веде. І чи відповідає їхня робота заявленій меті. Практичне використання теорії змін. Такий підхід допомагає системніше оцінювати партнерства й ухвалювати рішення.

Для Анни програма стала новою оптикою. Вона навчилася мислити стратегічно й бачити організацію цілісно. А спільнота учасників із різним досвідом показала, як багато можна посилити через обмін знаннями та співпрацю.

Софія Щербачук: від виконання проєктів — до розуміння їхнього впливу

Сім років Софія Щербачук працювала у волонтерських, гуманітарних та громадських ініціативах — від локальних проєктів до координації програм на національному рівні. За цей час вона навчилася працювати з громадами, будувати довіру та перетворювати ідеї на проєкти, що змінюють життя людей. Але з часом практичного досвіду стало недостатньо. Софія зрозуміла: щоб рухатися далі, їй потрібні системні знання з управління, стратегічного планування, моніторингу та оцінки.

Навчання одразу перетворилося на практику. З березня 2026 року Софія відповідає за напрям культури в БФ «СпівДія» і застосовує отримані знання у щоденній роботі. Якщо раніше її фокусом було передусім якісне виконання проєкту, то тепер вона більше думає про його мету, вплив на людей і сталість результатів. Завдяки цьому Софія розробила нові ініціативи для команди та підготувала грантові заявки для розвитку напряму.

Для Софії програма стала можливістю не відкладати професійний розвиток на потім. Найцінніше — побачити, як знання одразу переходять у рішення й дії. Цей досвід допоміг їй упевненіше брати на себе нову відповідальність і будувати сильніші ініціативи для українських спільнот.

Руслана Романчук: від ідей — до змін усередині організації

Ще у 2021 році Руслана Романчук побачила програму на Форумі громадянського суспільства й зрозуміла: це наступна сходинка її професійного розвитку. Серед знайомих Руслани було багато випускників програми, які радили її як можливість не лише здобути нові знання, а й потрапити в сильне середовище однодумців. Руслана вірила в принцип lifelong learning і хотіла поєднати практичний досвід із системними знаннями про управління неприбутковими організаціями.

Навчання швидко перетворилося на практику. Руслана стала впевненіше говорити про свої ідеї та брати відповідальність за їх втілення. Вона переглянула політики закупівель у ГО «Ресурсний центр НДО», долучилася до вдосконалення фінансового управління, змінила підхід до звітності та провела стратегічну сесію для волонтерської групи. Під час навчання Руслана також ініціювала запровадження членства в організації для людей, які працюють понад рік, – відповідне положення було прийняте керівництвом.

Ці зміни вже допомагають ГО «Ресурсний центр НДО», серед іншого, надавати індивідуальні психологічні консультації та проводити групи підтримки для дорослих та дітей з різних регіонів України.

Для Руслани програма стала не лише про нові інструменти, а й про впевненість впливати на зміни. А стипендія зробила це навчання можливим: без фінансової підтримки Руслана не змогла б покрити вартість програми, проживання, харчування та проїзду. Найціннішою частиною досвіду вона називає людей, які надихали діяти, змінюватися і зростати далі.

Сильніші лідери – сильніший громадський сектор

У 2025 році кількість гуманітарних організацій, які безпосередньо надають допомогу, скоротилася на 20%. Навіть досвідчені організації стикаються з труднощами у забезпеченні безперервної роботи.

У таких умовах професійний розвиток людей у громадському секторі — це інвестиція не лише в їхні кар’єри. Нові знання повертаються в організації у вигляді кращих рішень, сильніших команд, ефективніших процесів і здатності працювати довгостроково.

В довгостроковій перспективі це призведе до самозарадності українських неприбуткових організацій і зменшить необхідність зовнішньої підтримки. Підтримуючи Razom, ви підтримуєте краще життя в українських громадах.

МОЗ відзначило внесок Razom у розвиток системи охорони здоров’я

Published: 30 Вересня, 2026

Міністерство охорони здоров’я України відзначило громадські об’єднання та благодійні фонди за вагомий внесок у підтримку системи охорони здоров’я України під час повномасштабної війни.

Нагородження відбулося під час зустрічі міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка, заступниці міністра Марії Карчевич та представників українських і міжнародних неприбуткових організацій, які з 2022 року є важливими партнерами системи охорони здоров’я.

Віктор Ляшко наголосив, що для досягнення стратегічних цілей України у сфері охорони здоров’я необхідна подальша тісна співпраця Міністерства з громадянським суспільством.

Серед пріоритетних напрямів, які визначив міністр, — лікування травм, пов’язаних із війною, реконструктивна хірургія, психічне здоров’я, реабілітація, медична евакуація та протезування. Ці напрями значною мірою відповідають фокусу програми Razom Health.

«Дякую всім, хто всі ці роки був поруч із нами та підтримував українську медицину. Ваша допомога дозволяє системі охорони здоров’я швидше реагувати на потреби медичних закладів і пацієнтів, швидше закривати критичні запити та надавати підтримку там, де вона найбільше потрібна», — сказав міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко.

Для Razom ця нагорода також є підтвердженням того, що наші програми відповідають напрямам, які Україна вважає критично важливими для стійкості та довгострокового відновлення системи охорони здоров’я.

«Визнання з боку Міністерства охорони здоров’я України є важливим підтвердженням нашої роботи та того впливу, якого ми разом досягаємо. Ми пишаємося тим, що підтримуємо українську систему охорони здоров’я — від психічного здоров’я та реабілітації до протезування й медичної освіти, — і допомагаємо забезпечити людям доступ до необхідної медичної допомоги», — сказала Лілея Джалюк, заступниця директора програми Health.

Кожна програма та кожне партнерство Razom стали можливими завдяки нашим донорам. Ця нагорода належить усім нам — усім, хто вирішив інвестувати в систему охорони здоров’я України саме тоді, коли вона найбільше цього потребувала. Водночас українська експертиза у сфері охорони здоров’я стає дедалі ціннішою у світі, і ми пишаємося можливістю ділитися набутим досвідом.

Перші на місці удару: посилення спроможностей медичного реагування Національної поліції України

Published: 16 Вересня, 2026

У прифронтових регіонах України саме поліцейські часто першими опиняються на місцях ракетних ударів та масованих атак, прибуваючи ще до того, як туди зможуть дістатися бригади швидкої. У ці перші, найважчі хвилини їхні дії вирішують найголовніше — чи виживе людина.

У такі моменти результат визначають не просто теорія, а доведені до автоматизму навички під керівництвом досвідчених інструкторів у поєднанні з належним обладнанням.

За підтримки Fundación Howard G. Buffett, організація «Razom for Ukraine», втілила проєкт із посилення спроможностей медичного реагування Національної поліції України у Дніпропетровській та Запорізькій областях, які постійно перебувають під прицілом російських обстрілів.

У межах проєкту поліцейські пройшли навчання за методологією Tactical Combat Casualty Care (TCCC) — від рівня Combat Lifesaver до Combat Medic/Corpsman, — а також курси з портативної ультразвукової діагностики (POCUS). Крім того, ми подбали про те, щоб правоохоронці мали не лише знання й навички, а й необхідне спорядження для роботи безпосередньо в полі.

Правоохоронці пройшли вишкіл за протоколами Tactical Combat Casualty Care (TCCC) — від рівня Combat Lifesaver до Combat Medic/Corpsman, залежно від спеціалізації учасників, — а також опанували портативну ультразвукову діагностику (POCUS). Навчання було тісно поєднане з матеріальним забезпеченням: поліцейські отримали усе необхідне спорядження для застосування цих навичок безпосередньо у полі.

Учасники відпрацьовували критично важливі для перших хвилин після поранення маніпуляції: зупинку масивних кровотеч, забезпечення прохідності дихальних шляхів, виявлення ознак шоку, стабілізацію постраждалих, проведення сортування (тріажу) та підготовку поранених до евакуації.

Максим Журба

З початку повномасштабного вторгнення специфіка нашої роботи кардинально змінилася. Патрульні одними з перших прибувають на місця влучань балістики та дронів, де секунди вирішують усе, тож вміння надавати домедичну допомогу є критично важливим.

Олег Данілов

Наша специфіка змінилася докорінно: тепер поліція — це перша лінія допомоги на місцях прильотів та під час евакуацій. Ризики зросли, а час на порятунок вимірюється хвилинами.

Курси CLS (Combat Lifesaver) дали мені впевненість, що не розгубишся в критичний момент і діятимеш чітко за алгоритмом MARCH (послідовний протокол надання першої домедичної та тактичної допомоги).

Сергій Павлів

Отримані під час навчання навички вже не раз ставали мені у пригоді під час виконання завдань на Запоріжжі.

Під час війни наша робота стала інакшою: ми першими приїжджаємо на місця обстрілів, евакуюємо цивільних і надаємо домедичну допомогу. Ці знання — це можливість виграти час і зберегти життя до прибуття лікарів.

Дарʼя Арбузова

З початком війни Національна поліція в Запорізькій області створила мобільну групу домедичної допомоги. Ми приїжджаємо на місця ударів першими, і наша головна задача — вихопити людину з рук смерті.

Я проходила курси CMC (Combat Medic / Corpsman) та “CLS Інструктор”. Для мене це безцінний досвід, адже я щодня виїжджаю на місця прильотів і бойові завдання, де рятую людей, а в решту часу — навчаю інших рятувати себе та близьких

Костянтин Завгородній

Війна змінила все. Сьогодні поліцейські не лише стежать за порядком, а й першими прибувають на місця прильотів, рятують людей та евакуйовують поранених. У багатьох випадках саме від нас залежить, чи виживе людина.

Ці курси — можливість довести навички до автоматизму й застосовувати їх на практиці.

Володимир Щербаков

Курс рівня бойового медика (CMC) дав змогу поглиблено вивчити алгоритм MARCH: від зупинки масивних кровотеч, декомпресії пневмотораксу та інфузійної терапії до контролю болю й організації евакуації. Навчання в умовах, максимально наближених до бойових, навчило ухвалювати рішення під стресом та в дефіциті часу. Сьогодні поліцейські працюють під обстрілами, беруть участь в евакуації та виконують завдання в зоні бойових дій. Ми першими прибуваємо на місце події, тому кожен з нас має бути готовим діяти як професійний рятівник.

Євген Богун

Роль поліції суттєво змінилася: окрім охорони порядку, ми виконуємо бойові завдання, евакуюємо людей із гарячих точок, чергуємо на блокпостах та фіксуємо наслідки воєнних злочинів. Часто ми опиняємося на місці ударів першими, працюючи в режимі блекаутів та за загрози повторних обстрілів.

Цей курс навчив діяти системно, а здобуті знання стали для мене фундаментальною опорою. Наразі я маю можливість передавати ці знання далі, допомагаючи іншим рятувати себе та близьких. Домедична допомога перестала бути додатковою опцією — сьогодні це базова професійна вимога для кожного поліцейського.

Окремим фокусом проєкту стала підготовка інструкторів з-поміж самих поліцейських. Це дозволить передавати життєво важливі знання далі та розбудовувати стійку внутрішню спроможність підрозділів у довгостроковій перспективі.

Реалізовано «Razom for Ukraine» за підтримки Fundación Howard G. Buffett.

Врятоване життя починається з підготовки.

Дякуємо The Howard G. Buffett Foundation за підтримку, яка дає змогу системно підсилювати тих, хто щодня рятує та захищає Україну.

Психолог «Разом з тобою» Ольга Угрин стала експерткою з етичності президентського проєкту «Тисячовесна»

Published: 15 Вересня, 2026

Як війна змінює українську сцену — і що в цьому процесі може побачити психолог? Ольга Угрин, психологиня проєкту «RAZOM з тобою», створеного Razom for Ukraine для підтримки українців під час війни, стала експерткою з етичності державного проєкту «Тисячовесна». Під час роботи над проєктом вона оцінювала, як культурні команди працюють із чутливими темами, травматичним досвідом та особистими історіями людей.

Під час третього етапу проєкту, який тривав із 12 до 16 серпня 2026 року, Ольга разом з іншими експертами оцінювала культурні проєкти, зокрема з погляду роботи з чутливими темами, травматичним досвідом, вразливими групами та особистими історіями. Її участь дала можливість побачити сучасну українську сцену не лише з глядацької зали, а й зсередини — та простежити, як вона змінюється під впливом війни.

«Тисячовесна» — державний проєкт підтримки української культури

«Тисячовесна» створена, щоб підтримати митців і креаторів, які створюють український культурний контент, розповідають українські історії та зміцнюють культурну стійкість суспільства. Ще одне завдання проєкту — створити українське інформаційне середовище для зростання і розвитку молоді. Проєкт ініціював Президент України Володимир Зеленський. За його виконання відповідають Міністерство культури України та Офіс Президента України. До другого етапу конкурсу пройшли 282 проєкти. У кожній секції були експерт з інклюзивності та психолог — консультант з етичності.

Як війна змінює український театр

На прикладі роботи над «Тисячовесною» виразно видно, як український театр зміщує фокус на людиноцентричність та інклюзивність — і фізичну, і ментальну. Сурдопереклад, тифлокоментування та фізична доступність простору перестають бути «послугою за запитом». Вони стають частиною художньої концепції та поваги до глядача.

Змінюються і теми. Найчастіше порушуються питання, що резонують із сучасною українською реальністю та історією: досвід війни, його опрацювання, реінтеграція ветеранів, втрата та сімейні історії. Поряд із цим сцена переосмислює класичні твори на сучасний лад і повертає імена видатних письменників та культурних діячів, зокрема представників Розстріляного Відродження.

«З психологічного погляду таке повернення коріння та осучаснення спадщини свідчить про деколонізацію нашої ідентичності. Ми вчимося бачити й відчувати себе не крізь нав’язані чужими наративами стереотипи, а через власну глибину, гідність та автентичну історію», — зазначає Ольга Угрин.

Водночас зникає потреба загортати складні й болючі теми у спрощену, псевдотрадиційну обгортку, яку раніше часто називали «шароварщиною». Помітно більше стало й самих театральних ініціатив. Серед них — незалежні колективи та Театр Ветеранів, які прагнуть у власний автентичний спосіб говорити з глядачем про те, що болить і хвилює просто зараз.

Поряд із ними — театри ляльок, терапевтичні казки, етнофестивалі, телевистави, постановки за українськими бестселерами, переосмислена класика та відновлення вистав, яких роками не було на українських сценах. Тобто український театр не звужується до «театру війни». Навпаки — він розширює теми, формати й аудиторії.

Травмачутливий підхід: не про цензуру, а про безпеку

Окремим напрямом цієї трансформації стає уважніше ставлення до того, як вистава може впливати на глядача. Ольга радить бути дуже обережними з повною темрявою та різкими гучними звуками. Перебуваючи в цілковитій темряві, людина втрачає зорову опору, що може спричинити втрату контролю, підвищення тривоги, страх або панічну атаку. Різкі звуки, у свою чергу, можуть стати прямим фізіологічним тригером для виснаженої нервової системи. Тому психологічна експертиза допомагає помічати такі ризики й працювати з чутливими темами без ретравматизації. За словами Ольги, автори реагували на такі рекомендації з розумінням і прийняттям. Вона додала:

«Межа між мистецтвом і реальністю у українського глядача дуже тонка, а нервова система й так виснажена. Завдання психолога тут не заборонити гостру тему чи згладити кути, а підказати, як розставити “запобіжники”. Нам важливо уникнути ретравматизації залу».

Україна може вивчати досвід країн, які пережили війни, масштабні історичні трансформації або шукали шляхи збереження ментального здоров’я через культуру та національну пам’ять. Проте цей досвід не можна просто перенести в український контекст — потрібно створювати власний.

«RAZOM з тобою» — простір психологічної підтримки

Ольга Угрин — психолог «RAZOM з тобою», проєкту Razom for Ukraine, що надає психологічну підтримку українцям, чиє життя змінилося через війну. Проєкт поєднує психологічну допомогу для дорослих, групи підтримки, освітні вебінари та психоедукаційні тренінги для фахівців.

«Досвід психологічної підтримки, який команда «RAZOM з тобою» напрацювала під час війни, виявляється цінним не лише в прямій роботі з людьми — він потрібен там, де формуються культурні смисли для мільйонів українців. Участь Ольги в «Тисячовесні» — один із прикладів цього. Це нагадування, що ментальне здоров’я нації формується не лише в кабінеті психолога, а й на сцені, у виставах, у тому, як ми розповідаємо власні історії», — зазначила Ірина Гудима, керівниця проєкту «RAZOM з тобою» благодійного фонду Razom for Ukraine.

Команда працює онлайн по всій Україні та офлайн у Дніпрі, Бучі, Хмельницькому, Львові та Івано-Франківську. Місія проєкту — розвивати систему підтримки ментального здоров’я українців під час війни та після її завершення. Ми вдячні Direct Relief за підтримку.

У Києві відбувся воркшоп «Доктрина бойового медика» за ініціативи Третього корпусу та фонду Razom

Published: 15 Вересня, 2026

КИЇВ, в серпні 2026 року — Третього армійський корпус спільно з благодійним фондом Razom організували у столиці робочий воркшоп «Доктрина бойового медика». Захід став першим практичним кроком у тривалому процесі розробки єдиних стандартів для медичного персоналу першої лінії. Подія стала другим спільним проєктом корпусу та фонду після раніше проведеного «Tourniquet Forum».

До роботи долучилися медики першої лінії Третього армійського корпусу, медики інших корпусів, а також фахівці Департаменту охорони здоров’я (ДОЗ) та Командування медичних сил (КМС).

Організатори зазначають, що розробка доктрини — це складний і тривалий процес, який потребує опрацювання великого масиву практичного досвіду.
«Сьогодні обов’язки бойового медика давно вийшли за межі допомоги під вогнем — на ньому документація, телемедицина, навчання бійців та адміністративна робота. Саме тому ми бачимо потребу впровадити посаду молодшого медика відділення. Це фахівець першої лінії з вищим рівнем навичок, ніж у CLS, але без перенасиченої програми підготовки. Його завдання — бути поруч із людьми та надавати допомогу безпосередньо на місці, тут і зараз, — зазначають представники Групи тактичної медицини 3-го армійського корпусу з позивними “Лимонад” та “Їжак”. — Ми вже визначили перелік необхідних навичок і у вересні запускаємо пілотний курс спільно з Військовою школою імені Євгена Коновальця. Це бачення вже починає змінювати підходи до навчання як у нашому корпусі, так і в партнерських організаціях».

Такі проєкти для фонду Razom є частиною системної стратегії, спрямованої на збереження життів.

«Наш попередній спільний проєкт — “Tourniquet Forum” — довів, що український досвід здатен не просто вирішувати локальні проблеми, а й впливати на світові підходи, — зазначає Тарас Гаталяк, програмний директор фонду Razom. — Форум став надзвичайно успішним майданчиком: він дав поштовх до перегляду та зміни системи підготовки з тактичної медицини не лише в Україні, а й задав нові тренди для міжнародних організацій та інструкторів по всьому світу. “Доктрина бойового медика” — це наступний масштабний крок. Ми бачимо, як унікальна практика 3-го армійського корпусу може стати основою для стандартизації всієї системи, і фонд Razom радий підтримувати цей процес, бо його головна ціль — збереження життя людей».

За підсумками воркшопу розпочато систематизацію зібраних пропозицій. План-мінімум передбачає випрацювання уніфікованого стандарту для підрозділів Третього армійського корпусу та внесення відповідних змін до програм підготовки медиків. План-максимум — передача перевірених практик до Генерального штабу ЗСУ для усунення нормативної невизначеності на загальнодержавному рівні. Що забезпечить якісне використання медичного персоналу та збереження його життя.

Як українська команда екстреної медичної допомоги стала абсолютним переможцем чемпіонату в Норвегії

Published: 15 Вересня, 2026

Українська команда екстреної медичної допомоги (ЕМД) здобула найвищий результат на десятому Національному чемпіонаті Норвегії серед бригад ЕМД — EMSNOR26.

Змагання відбулися 30–31 серпня 2026 року в Єссгаймі. Цьогоріч організатори вперше запросили міжнародні команди з України та Данії. Загалом участь у чемпіонаті взяли 13 команд із трьох країн.

Україну представляли лідерка команди Олена Воловик, а також Роман Гук і Вадим Кошлак.

Протягом чемпіонату учасники пройшли 13 складних сценаріїв, максимально наближених до реальних викликів. Українська команда отримала титул Best International Team і набрала 1107 балів — найбільше серед усіх учасників. Найкраща норвезька команда Helse Stavanger HF завершила змагання з результатом 1065 балів.

До чемпіонату українських медиків готувала Галина Цимбалюк. У Норвегії вона також уперше працювала у складі міжнародної суддівської колегії. Галина є випускницею Mini MBA — лідерської програми з розвитку управлінських компетенцій для керівників медичних підрозділів СОУ. Програму Razom реалізує у партнерстві з Києво-Могилянською бізнес-школою, Департаментом охорони здоров’я Міністерства оборони України та Командуванням Медичних сил.

Після повернення з Норвегії ми поспілкувались з Галиною про підготовку команди, професійні висновки та роль управлінських знань у цій перемозі.

Галино, Ви готували українську команду, а під час чемпіонату вперше працювали у складі міжнародної суддівської колегії. Що, на Вашу думку, стало ключем до перемоги української команди та першого місця в загальному заліку?

На мою думку, ключем стала саме командна взаємодія. Цікаво, що до початку підготовки учасники команди ніколи раніше не працювали разом як виїзна команда в реальних умовах, адже вони з різних міст. Тому моїм головним завданням як тренерки було зробити так, щоб чотири сильні фахівці почали працювати як одна система.

Теорію ми практично не повторювали. Я знаю рівень кожного з них: усі мають хорошу попередню підготовку і пройшли сертифіковані курси з екстреної медичної допомоги. Тому основний акцент під час тренувань ми зробили на командній взаємодії, розподілі ролей, комунікації та прийнятті рішень під тиском.

Ми свідомо будували команду навколо сильних сторін кожного. Олена дуже виважена, добре аналізує ситуацію і бачить її цілісно — тому саме вона стала лідеркою. Роман надзвичайно швидко орієнтується в сучасному обладнанні, і це виявилося особливо важливим у Норвегії, де доводилося працювати з незнайомими моделями моніторів, віртуальними симуляторами та іншими технологіями. Вадим — людина, якій можна дати завдання і бути впевненою, що воно буде чітко виконане. А Наргіз не просто допомагала долати мовний бар’єр — вона дуже сильна в комунікації й стала важливою частиною командної взаємодії.

При цьому ролі не були жорстко закріплені. Залежно від завдання вони могли змінюватися. Ми не намагалися зробити всіх однаково сильними в усьому, а шукали, у чому кожен найсильніший і як поєднати ці компетентності так, щоб вони підсилювали одна одну.

Для мене це було принципово, тому що я маю значний попередній досвід національних чемпіонатів і неодноразово бачила команди, де були зібрані дуже сильні фахівці, але разом вони не показували очікуваного результату. І навпаки — яскраво проявляли себе команди, де, можливо, не було очевидних індивідуальних «зірок», але були чіткі ролі, взаємна довіра, хороша комунікація і розуміння, хто в конкретний момент має взяти на себе відповідальність.

Після чемпіонату команда жартувала, що я жорстка тренерка і що на тренуваннях їм було важче, ніж на самому чемпіонаті. Я переконую себе, що це був комплімент (сміється).

Але головне — наш підхід до підготовки спрацював. Для мене це ще раз підтвердило: сильна команда — це не просто команда, де зібрали найсильніших. Це команда, де сильні сторони кожного правильно поєднані й працюють на спільний результат.

Які практики, підходи чи технологічні рішення, побачені в Норвегії, на Вашу думку, варто адаптувати в українській системі екстреної медичної допомоги?

Мене найбільше вразили навіть не окремі технології, а системність організації екстреної медичної допомоги. Це високий рівень оснащення автомобілів, стандартизація робочого середовища, продумана ергономіка та дуже висока культура безпеки.

Окремо я б виділила ставлення до працівника ЕМД як до ключового ресурсу системи. Умови на станціях організовані так, щоб після складного виклику людина мала можливість фізично й психологічно відновитися. Для системи, де люди працюють із високим рівнем стресу, це не просто питання комфорту — це питання професійної стійкості, безпеки працівника і, зрештою, якості допомоги пацієнту.

Ще один напрям, який нам однозначно варто підсилити, — високореалістичне симуляційне навчання. На чемпіонаті рівень занурення був надзвичайним: професійний грим, актори, спеціально підготовлені локації — робота на закритому спеціальному об’єкті та будівельному майданчику, зокрема на висотному крані, — звукові й візуальні спецефекти, які створювали складне і максимально реалістичне зовнішнє середовище. У певний момент учасник перестає сприймати це просто як навчальний сценарій і реагує на ситуацію майже як на реальний виклик.

Саме така симуляція дозволяє оцінити вже не лише знання алгоритму. Вона показує, як команда приймає рішення під когнітивним та емоційним навантаженням, чи зберігає ситуаційну обізнаність, комунікацію та здатність правильно визначати пріоритети. Впевнена, це дуже важливий елемент для ефективної підготовки фахівців ЕМД в Україні.

Що ця перемога означає для української ЕМД та як вона демонструє рівень наших фахівців міжнародній професійній спільноті?

Для мене ця перемога — насамперед незалежне підтвердження того, що рівень професійної підготовки української екстренки рухається у правильному напрямку. Наша команда працювала в іншому професійному середовищі, з незнайомим обладнанням, в умовах іншомовної комунікації та незалежного суддівського оцінювання — і показала найвищий сумарний результат чемпіонату.

Окремо для мене був дуже цікавим досвід роботи в міжнародній суддівській колегії. Останні три роки я є головною суддею Національного чемпіонату бригад ЕМД в Україні, тому добре знаю весь процес зсередини — від розроблення сценаріїв і критеріїв оцінювання до формування та підготовки суддівської колегії. Саме тому мені було особливо цікаво побачити, як цей процес організований у Норвегії.

Їхній підхід дещо відрізняється від нашого. Судді не беруть участі у створенні сценаріїв — на локаціях вони фактично виконують роль незалежних оцінювачів. Підготовкою та проведенням самого сценарію займається інша команда. Дуже багато уваги приділяється і підготовці симульованих пацієнтів. Якщо за сценарієм пацієнтка вагітна, її грає вагітна жінка; якщо моделюється травматична ампутація, залучають людину з реальною ампутацією. Разом із професійним гримом, акторами та підготовленим середовищем це створює надзвичайно високий рівень реалістичності.

Водночас мені було приємно побачити і зворотний бік цього професійного обміну. Український досвід теж виявився цікавим для норвезьких колег. Під час роботи на локаціях ми багато обговорювали сценарії, критерії оцінювання та дії команд. Колеги цікавилися, як подібні ситуації ми реалізовуємо та оцінюємо під час навчань і чемпіонатів в Україні, і дослухалися до нашого бачення. Я навіть жартувала, що в Україні ми судимо трохи жорсткіше.

Тому один із моїх головних висновків після цієї поїздки дуже простий: нам уже є чим обмінюватися. Є речі в організації навчання, які я із задоволенням адаптувала б із норвезького досвіду. І водночас ми побачили, що українські підходи та наш практичний досвід також викликають професійний інтерес.

Тож будемо дуже раді, якщо цей обмін матиме продовження і норвезькі колеги долучаться до нашого наступного Національного чемпіонату бригад ЕМД в Україні — і як команда-учасниця, і як представники міжнародного складу суддівської колегії.

Чи допомогли Вам знання й управлінські інструменти, отримані під час Mini MBA — лідерської програми з розвитку управлінських компетенцій для керівників медичних підрозділів СОУ, — у підготовці команди та організації роботи? Якщо так, то які саме?

Так. І особливо добре я це побачила вже після чемпіонату, коли почала аналізувати, чому саме наш підхід до підготовки спрацював.

Переді мною були сильні професіонали з різними компетентностями, які раніше не працювали разом. Моє завдання полягало не в тому, щоб зробити їх однаковими, а в тому, щоб побачити сильні сторони кожного, правильно розподілити ролі, сформувати довіру та об’єднати людей навколо спільної мети.

І тут справді стали корисними управлінські підходи, з якими ми працювали під час Mini MBA: ситуаційне лідерство, командоутворення, делегування, розподіл ролей і відповідальності, визначення пріоритетів та командна комунікація.

Для мене особливо важливим стало розуміння, що лідерство не означає, що одна людина повинна бути найкращою в усьому і контролювати кожну дію. Залежно від ситуації потрібно дати можливість проявитися тому члену команди, чия компетентність саме в цей момент є найсильнішою. Саме тому під час різних завдань частина ролей у нас могла змінюватися.

Мабуть, головний управлінський висновок, який для мене об’єднав Mini MBA і досвід цього чемпіонату, такий: роль керівника — не в тому, щоб самому бути найсильнішим у кожному компоненті, а в тому, щоб побачити сильні сторони людей, правильно їх поєднати і створити умови, за яких команда разом працює сильніше, ніж кожен окремо.

Саме тому під час підготовки я значно більше працювала не над тим, що команда знає, а над тим, як вона діє разом. І результат чемпіонату показав, що цей підхід спрацював.

Перемогу української команди забезпечили професійність учасників, клінічний досвід, інтенсивна підготовка та здатність швидко адаптуватися. Водночас ця історія показує, яку роль у медицині відіграють управлінські компетенції.

Mini MBA створена для того, щоб керівники медичних підрозділів могли не лише вдосконалювати власні знання, а й сильніше працювати зі своїми командами: розподіляти відповідальність, будувати довіру, ухвалювати рішення під тиском та впроваджувати зміни у своїх підрозділах.

Для Razom такі історії є можливістю побачити довгостроковий результат підтримки програми. Інвестиція в навчання одного медичного лідера не завершується після випуску. Отримані знання переходять у щоденну роботу, впливають на цілі команди та допомагають посилювати систему медичної допомоги в Україні в цілому.

Досвід Галини Цимбалюк і перемога української команди на EMSNOR26 стали конкретним прикладом такого впливу: управлінські інструменти, отримані під час навчання, були застосовані на практиці та допомогли об’єднати різних фахівців навколо спільного результату.

Екватор проєкту Razom та Esper Bionics: 48 сучасних протезів уже встановлено

Published: 3 Вересня, 2026

Вікторії 13 років, вона народилася з особливістю розвитку кінцівки. Дівчина любить складне бісероплетіння, пече торти на замовлення, а тепер вчиться самостійно робити собі зачіски — за допомогою руки, яку отримала кілька місяців тому.

Вікторія — одна з 48 людей, які отримали протез у межах спільної ініціативи Razom for Ukraine, Esper Bionics та українських клінічних партнерів, перевищивши нашу початкову ціль у 33 людини на перші шість місяців. Програма досягла свого екватора, а її темпи вже випереджають заплановані.

За цими 48 людьми — дуже різні історії. Семеро з них — діти, які будують своє майбутнє з новими можливостями та мають попереду багато років життя. 41 — дорослі, які повертаються до роботи, сім’ї та звичного життя, перерваного через втрату кінцівки. 27 — ветерани війни; 21 — цивільні, які отримали травми внаслідок війни. Двоє живуть із подвійною ампутацією — одними з найскладніших випадків, із якими працює програма. За кожною з цих цифр стоїть історія, як у Вікторії.

«Я хочу щиро подякувати людям та організаціям, яким не байдуже і які підтримують такі проєкти. Завдяки вашій довірі та підтримці наші діти стають упевненішими й самостійнішими та отримують реальний шанс на активне життя», — говорить мама Вікторії.

«Наша робота завжди полягала в тому, щоб дати людям більше, ніж просто протез, — говорить Лідія Саник, керівниця Esper Bionics в Україні. — Ми віримо, що технології можуть допомогти людям відновити здатність робити те, що для них важливо. Кожна людина, яка отримує протез, показує нам, що ця ідея працює в реальному житті».

«Кожна людина, яка отримує протез, — доказ того, що ця система працює: крок за кроком ми будуємо сильніше й доступніше майбутнє для України, допомагаючи кожній окремій людині, — говорить Ірина Гудима, менеджерка проєкту в Razom for Ukraine. — Ми створюємо систему допомоги, яка продовжить підтримувати українців ще довго після завершення війни та допоможе зробити протезування стандартною частиною відновлення».

До кінця року 65 людей отримають свої протези — і кожен із них зможе повернутися до самостійного життя.

Esper Bionics — українська компанія, яка розробляє сучасні біонічні протези, покликані відновлювати функціональність, самостійність і якість життя людей із втратою кінцівок.